Тексель

Тексель належить до термінальних м'ясних порід домашніх овець і походить з нідерландського острова Тексел. Породу формували заради мускулатури: тулуб широкий і кремезний, задня частина глибока й повна, а ноги короткі, міцно поставлені під щільним корпусом. Фермери тримають тексель насамперед через пісну тушу, яку порода передає ягнятам, і барани тексель належать до найпопулярніших у світі плідників для термінального схрещування.

Вдача значною мірою визначає популярність тексель. Порода спокійна, доброзичлива і слухняна, тому робота в станку для фіксації чи в кошарі під час окоту менш стресова, ніж із нервовішими породами. Вівцематки уважно доглядають ягнят, а вівці витримують різні кліматичні умови, від вологих прибережних пасовищ до холодніших гірських угідь. Дорослі тварини тексель, попри свою масивність, рухливі й добре пересуваються відкритим пасовищем.

Вовна середньої якості, біла; роги відсутні в обох статей. Морда і ноги чисті, без вовни, це надає породі відкритого, жвавого вигляду. Тексель тримають на товарних фермах, у присадибних господарствах і в племінних отарах, призначених для розведення поголів'я.

Кому підійде

Тексель підійде фермерам, які шукають орієнтовану на м'ясо породу овець зі спокійною вдачею і високим співвідношенням пісного м'яса до жиру в ягнятах. Порода годиться товарним виробникам, що використовують барана тексель як термінального плідника над материнською отарою, а також власникам присадибних господарств, яким потрібна витривала й проста в догляді порода. Тим, хто шукає тонкорунну чи молочну породу овець, варто звернути увагу на інші породи, адже тексель виводили заради м'язової маси, а не вовни чи молока.

Порода тексель походить з острова Тексел, найбільшого із Західнофризьких островів біля північного узбережжя Нідерландів. Овець на острові розводять уже кілька століть, і місцева аборигенна порода вирізнялася витривалістю і пристосованістю до прибережного випасу. Сучасного вигляду порода набула у ХІХ столітті.

Протягом ХІХ століття нідерландські селекціонери схрещували місцевих острівних овець із завезеними британськими породами, зокрема довгововнистими лінкольн і лестер, щоб поліпшити тушу і темпи росту. Далі відбір зосередився на м'ясних формах, а не на вовні, і за кілька десятиліть закріпилося мускулисте тіло, яке визначає породу і сьогодні.

Тексель поширився з Нідерландів по континентальній Європі та у Великій Британії, де став провідною термінальною породою-плідником у товарних отарах. Пізніше порода дісталася Північної Америки, Австралії, Нової Зеландії та інших регіонів вівчарства. Національні асоціації породи ведуть племінні книги і проводять огляди та облік племінного поголів'я.

Репутація породи тримається на пісних, добре обм'язнених ягнятах, яких вона дає при схрещуванні з материнськими вівцематками. Це поєднання мускулатури і врівноваженої вдачі забезпечило текселю широке товарне використання протягом ХХ століття і дотепер.

Тексель має широку і глибоку статуру. Тулуб прямокутний, щільний у попереку і задній частині, де зосереджена більшість товарного м'яса. Груди широкі, спина рівна, а ноги короткі, прямі й поставлені точно під корпусом. І барани, і вівцематки комолі, рогів немає в жодної статі.

Голова коротка й широка, з чистою білою мордою, характерним чорним носом і чорними копитами. Морда і ноги позбавлені вовни, тому голова виглядає відкритою і жвавою. Вуха короткі й прилягають до голови збоку.

Шерсть і забарвлення

Руно біле, середньої якості й доволі коротке, з щільним пружним дотиком. Воно вкриває тіло й закінчується біля шиї, залишаючи морду і ноги голими. Довжина штапеля помірна, і вовну використовують здебільшого для килимів, трикотажу і змішаної пряжі, а не для тонких тканин. Забарвлення рівномірно біле по всьому тілу, за винятком чорного носа і чорних копит, які є частиною породної характеристики.

Тексель має врівноважений, спокійний характер. Він поводиться спокійно і слухняно на подвір'ї та в станку для фіксації, і на відміну від нервовіших порід не впадає в паніку і не розбігається. Завдяки цьому такі рутинні роботи, як дегельмінтизація, догляд за копитами і стрижка, одна людина виконує легше й безпечніше.

З людьми привчені вівці тексель поводяться спокійно і сприймають регулярний контакт. Барани здебільшого керовані, хоча до будь-якого некастрованого барана в період парування слід ставитися обережно. Порода добре уживається в отарі і спокійно пасеться поряд з іншими вівцями і худобою.

Під час окоту вівцематки уважні й турботливі, з добре розвиненим материнським інстинктом і достатньою кількістю молока для ягнят. Попри свою масивність, вівці тексель рухливі й активні на пасовищі: вони добре пересуваються і пасуться на відкритій території, а не стоять на місці.

Тексель є витривалою породою, яка добре почувається на якісному пасовищі за умови базового рутинного догляду. Головні завдання протягом року охоплюють догляд за вовною, копитами і контроль паразитів.

Догляд за шерстю

• Стрижуть раз на рік, зазвичай наприкінці весни або на початку літа
• Регулярно оглядають і підрізають копита, щоб запобігти кульгавості
• Оглядають руно на ознаки міазу (ураження личинками мух) у теплу вологу погоду
• Перед сезоном мух підстригають вовну в ділянці задніх кінцівок і хвоста для чистоти

Фізична активність

• Забезпечують відкрите пасовище для щоденного випасу і руху
• Чергують загони для підтримання якості трави і переривання циклів паразитів
• Залишають достатньо простору, щоб отара могла вільно ходити і пастися, а не скупчуватися в тісних загонах

Середовище

Тексель витримує широкий діапазон умов, від вологих прибережних пасовищ до холодніших гірських угідь. Проте вівцям потрібен сухий ґрунт, оскільки стояння у вологому багні підвищує ризик копитної гнилі, а також вітрозахист, живоплоти чи укриття під час негоди і в період окоту. Чиста вода і добре огороджений випас є базовими вимогами.

Тексель є жуйною твариною, що пасеться, і отримує основну частину раціону з пасовища та законсервованих кормів, таких як сіно чи силос. Самої якісної трави здебільшого достатньо для сухостійних дорослих овець упродовж більшої частини року. Додаткову енергію і білок вводять на етапах підвищеної потреби: наприкінці суягності, під час лактації і при відгодівлі м'ясних ягнят. Будь-яку зміну корму слід вводити поступово, щоб не зашкодити здоров'ю рубця.

Ласощі та добавки

Забезпечте вівцям спеціальний вівчарський лизунець або розсипну мінеральну добавку з низьким вмістом міді і стежте, щоб чиста вода була доступна постійно. У регіонах з дефіцитом окремих мінералів, наприклад селену чи кобальту, підгодовуйте за рекомендацією ветеринара. Концентрати варто розглядати як робочий корм для вівцематок і ягнят у періоди підвищеної потреби, а не як щоденні ласощі, оскільки надлишок зерна загрожує ацидозом і зайвою вгодованістю.

Тексель є міцною породою, яка добре пристосовується до різних кліматів. Типова тривалість життя становить 10-12 років, хоча товарних племінних вівцематок часто вибраковують раніше через стан зубів і вгодованість. Більшість проблем зі здоров'ям є звичними проблемами будь-якої пасовищної отари, а не породоспецифічними вадами, і вони добре піддаються рутинній профілактиці.

Профілактика

• Вакцинуйте проти клостридіозних хвороб за регулярним графіком
• Проводьте підрахунок яєць гельмінтів у калі й дегельмінтизуйте лише за потреби, щоб уповільнити розвиток резистентності
• Регулярно підрізайте й оглядайте копита, лікуйте кульгавість без зволікань
• Оцінюйте вгодованість вівцематок перед паруванням і протягом суягності
• Захищайте від мушиної личинкової хвороби підстриганням і схваленими препаратами в сезон
• Забезпечуйте вівцям мінеральні добавки з низьким вмістом міді і чисту воду

Барана тексель найчастіше використовують як термінального плідника: його парують з вівцематками інших порід, щоб отримати м'ясних ягнят, які поєднують материнське молоко і материнський інстинкт із мускулатурою тексель. У племінних отарах текселя також парують із текселем, щоб зберегти лінію.

Ярки можуть досягати придатного для парування стану приблизно у 7-12 місяців, хоча багато виробників чекають, поки вівцематка добре розів'ється, перед першим паруванням. Парування зазвичай планують на осінь, щоб ягнята народжувалися навесні. Суягність триває близько п'яти місяців, приблизно 147 днів.

Зазвичай народжується одне або двоє ягнят, двійні часті у добре доглянутих вівцематок. Ягнята народжуються мускулистими і широкими в плечах, тому деякі окоти потребують допомоги, і нагляд під час окоту є доцільним. Вівцематки мають добрий материнський інстинкт і достатньо молока, а ягнята швидко ростуть на материнському молоці й якісній траві. Ягнят зазвичай відлучають у віці приблизно 12-16 тижнів.