Ромні

Ромні є породою овець подвійного напряму продуктивності: від однієї тварини отримують важке довгововне руно і повноцінну м'ясну тушу. Порода велика за розміром, має спокійну, слухняну вдачу і належить до найпоширеніших у світі порід овець за географією розведення. Стада, що походять від англійських ромні, сьогодні утримують у Новій Зеландії, Австралії, Північній та Південній Америці.

Породу найбільше цінують за здатність утримуватися на землях, які не витримують більшість інших овець. Вона сформувалася на низинних вологих болотистих пасовищах південного сходу Англії, і тварини мають природну стійкість до копитної гнилі та внутрішніх паразитів, характерних для вологого випасу. Саме ця пристосованість пояснює, чому порода поширилася далеко за межі свого рідного регіону.

Ромні пасуться повільно й рівномірно. Вони добре почуваються у системах відкритого випасу, зберігають вгодованість на скромному кормі, і зазвичай одна людина легко керує таким стадом, бо тварини поводяться спокійно під час обробки.

Кому підходить

Ромні підходить господарям, які випасають овець на важких, вологих або болотистих землях, де інші породи страждають від копитної гнилі та паразитів. Порода також приваблює прядильниць і виробників вовняного волокна, які цінують довгу лискучу вовну, а також власників невеликих господарств, яким потрібна одна порода, що дає і руно, і м'ясо. Спокійна вдача робить ромні розумним вибором і для тих, хто лише починає тримати овець.

Назва породи походить від місцевості Ромні-Марш, вологої прибережної низовини в графстві Кент на південному сході Англії. Овець випасали на цій землі впродовж століть, і місцеве поголів'я формувало саме болото: виживали і давали потомство лише ті тварини, що витримували копитну гниль і паразитів за постійно вологих умов. Раніше породу називали ромні-марш, а ще давніше кент.

Упродовж XIX століття селекціонери вдосконалювали місцевих болотних овець, зокрема шляхом прилиття крові лестерської довгововної породи, щоб закріпити важче, більш однорідне руно і кращу тушу. Так сформувався сучасний тип подвійного напряму продуктивності. Наприкінці XIX століття в Англії було засновано товариство породи для ведення родоводів і встановлення стандарту.

Починаючи з 1850-х років, ромні у великій кількості вивозили за кордон. Нова Зеландія прийняла породу особливо охоче, і впродовж більшої частини XX століття ромні залишалася там провідною породою овець, ставши основою для подальшої селекційної роботи. Порода закріпилася також в Австралії, Сполучених Штатах, Канаді та в окремих країнах Південної Америки.

Сьогодні ромні залишається однією з провідних промислових порід Нової Зеландії, а в усьому світі її тримають заради вовни, м'яса і як витривалу основу для схрещування. На батьківщині, в Англії, порода й донині тісно пов'язана з болотистим краєм, де вона зародилася.

Ромні має глибоке тіло, рівну спину і широкий, добре омускулений корпус, властивий великій статурі. Барани і вівці зазвичай комолі, тобто не мають рогів. Морда відкрита, без густої вовни, голова широка, а ноги чисті, без вовни нижче колінного і скакового суглобів. Загалом тварина справляє враження міцної, низькостатної, здатної нести важке руно і зберігати вгодованість на важких пасовищах.

Вовна є головною відмітною ознакою породи. Це справжня довга вовна: з довгим штапелем, вираженою хвилею чи завитком і виразним блиском. Вовна росте рівномірно і достатньо щільна, щоб не пропускати дощ, що відповідає вологим умовам, для яких породу і виводили.

Вовна і забарвлення

Стандартна ромні має біле руно з чистою білою мордою і ногами. Довжина штапеля за річний приріст зазвичай становить від 12 до 20 см, а товщина волокна перебуває в діапазоні від середньої до грубуватої довгої вовни, тому цю вовну цінують прядильниці і виробники зносостійкої пряжі й тканин. Окремі селекціонери розвивають кольорові лінії ромні з природним чорним, сірим і коричневим руном для потреб волоконної промисловості.

Ромні мають урівноважений, стійкий темперамент. Порода спокійна і доброзичлива, і вівці зазвичай залишаються тихими під час звичних процедур, таких як стрижка, дегельмінтизація і розчищення копит. Вони не полохливі і не схильні до паніки, що знижує стрес як для тварин, так і для господаря.

У стаді порода товариська і рухається гуртом, як і більшість овець. Ромні не агресивні до людей, і навіть барани зазвичай керовані, хоча з будь-яким плідником варто поводитися зі звичайною обережністю. Тварини достатньо активні й уважні, щоб широко пастися по пасовищу, але більшість часу вони проводять за випасом, а не за перевіркою огорож чи спробами втекти.

Материнський інстинкт є практичною перевагою породи. Вівці уважні до ягнят і зазвичай окочуються без сторонньої допомоги, що зручно для стад, які утримують у великих масштабах на відкритих землях.

Догляд за вовною

• Стрижіть овець раз на рік, зазвичай навесні, оскільки важке довгововне руно самостійно не скидається.
• Регулярно оглядайте і підрізайте копита; порода стійка до копитної гнилі, але не має до неї повного імунітету.
• Підстригайте вовну навколо задньої частини тіла перед окотом і в теплу пору року, щоб зберегти цю ділянку чистою і знизити ризик міазу.
• Стежте за ознаками міазу в теплу вологу погоду і без затримки лікуйте чи стрижіть уражених тварин.

Фізична активність

• Забезпечте відкрите пасовище для щоденного випасу і руху; порода пристосована до тривалих переходів.
• За можливості чергуйте ділянки випасу, щоб підтримувати якість пасовища і переривати цикли розвитку паразитів.
• Окремої програми фізичних навантажень не потрібно, достатньо доступу до належної площі загону.

Умови утримання

Ромні є однією з небагатьох порід овець, що добре почувається на вологих, важких або болотистих землях. Тваринам усе одно потрібне сухе місце для лежання, чиста вода, укриття від негоди і надійна огорожа. Щільність поголів'я варто узгоджувати з якістю пасовища. Порода легше переносить холод і вологу, ніж тривалу спеку, тому в спекотному кліматі особливого значення набувають тінь і правильний вибір часу стрижки.

Ромні є передусім пасовищною твариною і основну частину поживних речовин отримує з якісного пасовища. Порода ефективно засвоює корм і зберігає вгодованість на скромному раціоні, що частково пояснює її придатність для систем із низькими витратами. Мета годівлі полягає в тому, щоб узгоджувати раціон зі стадією виробничого циклу: підтримувальний рівень для сухостійних вівцематок, поступове збільшення корму наприкінці суягності і найвища потреба під час лактації, коли вівця годує ягнят.

Коли пасовища бракує, взимку або під час посухи, підгодовуйте якісним сіном чи сінажем, а зерно або концентрати додавайте лише тоді, коли потреба в енергії висока. Постійний доступ до чистої води є обов'язковим, а спеціальна мінеральна добавка для овець підтримує здоров'я на більшості типів пасовищ.

Ласощі та добавки

Забезпечте вільний доступ до мінеральної суміші чи лизунця для овець, підібраних під місцевий ґрунт, оскільки дефіцит таких елементів, як селен чи кобальт, поширений у деяких регіонах. Обмежуйте кількість зерна відповідно до потреб стадії виробничого циклу, оскільки надлишок зерна спричиняє розлади травлення і може призвести до ожиріння в племінному поголів'ї.

Ромні вважають однією з найвитриваліших порід овець, з природною стійкістю до копитної гнилі та внутрішніх паразитів, що накопичуються на вологому пасовищі. Саме за цю стійкість породу відбирали поколіннями на болотах. За належного догляду ромні може прожити близько 10-12 років, хоча племінних вівцематок у товарних стадах часто вибраковують раніше, коли їхня продуктивність знижується.

Стійкість відносна, а не абсолютна. Породі все одно потрібна стандартна програма ветеринарного догляду, а важке руно робить контроль паразитів, міазу і копит необхідним, а не факультативним.

Профілактичний догляд

• Дотримуйтеся програми вакцинації, доречної для регіону (найчастіше проти клостридіозів).
• Проводьте аналіз калу на яйця гельмінтів і дегельмінтизуйте за результатами аналізу, а не за фіксованим графіком.
• Розчищайте і оглядайте копита під час кожного регулярного зганяння отари.
• Підстригайте вовну навколо задньої частини тіла перед окотом і в сезон мух, щоб знизити ризик міазу.
• Забезпечуйте мінеральні добавки, доречні для регіону, щоб запобігти дефіцитним розладам.

Ромні досягають статевої зрілості вже протягом першого року життя, а вівцематок зазвичай уперше злучують так, щоб вони окотилися у віці від одного до двох років, залежно від темпів росту і системи ведення стада. Як і більшість порід овець помірного клімату, ромні є сезонними: вони приходять в охоту зі скороченням світлового дня восени, а ягнята народжуються навесні.

Суягність триває близько п'яти місяців (приблизно 145-150 днів). Вівцематки зазвичай приносять одне ягня або двійню; трійні трапляються, але рідше. Порода має репутацію легкого окоту і сильного материнського інстинкту: вівцематки уважні і добре доять, тому потреба у ручному вигодовуванні ягнят низька. Ягнята народжуються міцними і рівномірно ростуть на пасовищі.

Породу також широко використовують як материнську основу в програмах промислового схрещування, де вівцематок ромні парують з баранами термінальних порід для отримання товарних ягнят, зберігаючи при цьому витривалість і молочність материнської лінії.