Стандартна шиншила

Стандартна шиншила є домашнім кроликом середнього розміру, хутро якого імітує забарвлення дикої південноамериканської шиншили. Шерсть поєднує сірі, чорні й білі зони, тому на світлі тварина набуває виблискучого сріблясто-сірого вигляду. Дорослі особини зазвичай важать 2,3-3,4 кг (5-7,5 фунта), тобто порода перебуває в нижній і середній частині діапазону середніх за розміром кролів.

Вдача породи спокійна та врівноважена. Кролик добре переносить контакт з людиною і швидко звикає до постійного розпорядку. Ці риси в поєднанні з помірним розміром роблять породу практичним вибором для родин, яким потрібен лагідний компаньйон, а не енергійна, рухлива тварина.

Стандартна шиншила стала також основою для двох більших споріднених порід: Американської шиншили та Гігантської шиншили. Обидві породи вивели, збільшуючи розмір від початкового французького поголів'я.

Кому підходить ця порода

Стандартна шиншила добре підходить утримувачам, які хочуть лагідного кролика, легкого в поводженні і без потреби в постійній активності. Її характер робить породу прийнятною для родин зі старшими дітьми, яких навчили правильно підтримувати тіло кролика під час взяття на руки. Ті, кого приваблює порода для виставок, знайдуть чітко описаний стандарт, до якого можна прагнути, а власники, які шукають лише компаньйона, отримають стабільну й доброзичливу тварину.

Порода з'явилася у Франції, і її створення приписують М. Ж. Дибовському, який вивів кроликів шляхом схрещування дикого сірого, гімалайського та беверенського поголів'я. Метою було отримати хутро, схоже на шкурку дикої шиншили, яка на той час високо цінувалася в хутровій торгівлі.

Уперше Стандартну шиншилу показали публічно 1913 року у Франції. Незвичайне забарвлення одразу привернуло увагу, і племінне поголів'я швидко потрапило до інших країн. Уже за кілька років після першого показу порода досягла Англії та Сполучених Штатів.

У Сполучених Штатах початкового французького кролика стали називати просто Шиншилою або Стандартною шиншилою. Місцеві заводчики працювали над збільшенням розміру тіла для м'ясного та хутрового ринків, і саме ці зусилля привели до появи окремих порід: Американської шиншили, а пізніше й Гігантської шиншили. Стандартна шиншила зберегла менший кістяк і залишилася компактним оригіналом усієї групи.

Характерне забарвлення хутра, яке запровадила ця порода, вплинуло і на інших кроликів. Через подальше схрещування шиншиловий тип забарвлення передався низці інших порід.

Стандартна шиншила має коротке, округле й компактне тіло, округлу голову та вуха, що стоять прямо. Статура радше збалансована, ніж видовжена, тому тварина справляє враження охайного й міцного кролика середнього розміру. Визначальною рисою породи є хутро із зональним (агуті) забарвленням, яке й формує сріблясто-сірий вигляд шиншили.

Хутро та забарвлення

Кожна остюкова волосина зонована по всій довжині: біля шкіри основа темно-грифельно-синя, далі йде смуга перлинного або майже білого кольору, а кінчик чорний. Коли шерсть розсунути, видно чіткі кольорові кільця, а на всьому тілі ці зони зливаються у виблискучий сріблясто-сірий колір, що й дав породі назву. Живіт світліший, а навколо очей і знизу хвоста є біла шерсть. Хутро має тип ролбек: після погладжування проти напрямку росту воно повільно повертається на місце, на відміну від флайбек-хутра, яке одразу підіймається догори.

Стандартна шиншила лагідна й доброзичлива. Вона зазвичай спокійна поруч із людьми і добре пристосовується до сталого розпорядку годування та контакту. Різкий шум чи грубе поводження злякають її, як і будь-якого кролика, але порода менш полохлива за багатьох інших і зазвичай швидко заспокоюється знову.

З членами родини кролик виявляє прив'язаність на власних умовах і часто спокійно сидить, дозволяючи себе гладити, коли довіряє домогосподарству. З незнайомцями він спершу зазвичай стриманий, а не переляканий. З іншими кроликами він може жити парами чи групами, якщо їх поступово познайомити, а тварин, яких не планують розводити, варто стерилізувати чи каструвати, щоб знизити територіальну поведінку. Спокійна вдача робить цю породу однією з найпростіших для терплячого власника.

Догляд за шерстю

• Вичісуйте кролика раз на тиждень, щоб прибрати вільну шерсть і підтримувати густе хутро в порядку.
• Під час активнішої сезонної линьки навесні та восени вичісуйте частіше, кожні кілька днів.
• Перевіряйте кігті приблизно раз на чотири-шість тижнів і підстригайте, коли вони відростають.
• Не купайте кролика; забруднення чистіть точково, а натомість підтримуйте чистоту в місці утримання.

Фізична активність

• Щодня виділяйте щонайменше три-чотири години під наглядом поза кліткою, у безпечному для кролика просторі.
• Забезпечте тунелі, необроблені дерев'яні предмети та інші речі для гризіння й дослідження.
• Убезпечте приміщення: приберіть або накрийте електричні дроти й перекрийте доступ до отруйних кімнатних рослин.

Умови утримання

Тримайте кролика в затіненому місці без протягів зі стабільною температурою. Кролики легше переносять прохолоду, ніж спеку, а густе хутро Стандартної шиншили робить її особливо чутливою до високих температур. Уникайте прямого сонця та забезпечуйте додаткове провітрювання й прохолодні поверхні в спекотну погоду. Підстилка має бути сухою, вбирною і регулярно замінюватися.

Сіно є основою раціону і має становити приблизно 80 відсотків усього, що з'їдає кролик. Необмежене злакове сіно, наприклад тимофіївка чи лугове сіно, підтримує роботу травної системи та стирає зуби, які ростуть безперервно. Додавайте щоденну порцію промитої листової зелені та дозовану кількість звичайних гранул для решти поживних речовин. Свіжа вода має бути доступна постійно.

Ласощі та добавки

Ласощі мають бути невеликими й нечастими. Підійдуть скибка моркви, невеликий шматочок яблука без насіння або кілька гілочок трав, наприклад петрушки чи коріандру. Кролику на збалансованому раціоні із сіна й зелені додаткові добавки зазвичай не потрібні; замість мінеральних чи соляних лизунців краще давати предмет для гризіння, наприклад необроблену яблуневу деревину для стирання зубів.

Стандартна шиншила є міцною породою без поширених спадкових вад. За належного утримання вона зазвичай живе 5-8 років. Як і в усіх кроликів, найчастіші проблеми зі здоров'ям стосуються зубів, травлення та паразитів, а не самої породи. Раціон із великою кількістю сіна найкраще запобігає двом основним проблемам: надмірному росту зубів і уповільненню травлення.

Профілактика

• Давайте необмежене злакове сіно для здоров'я зубів і кишківника.
• Вакцинуйте кролика там, де поширені такі регіональні хвороби, як міксоматоз і геморагічна хвороба кролів, дотримуючись рекомендацій місцевого ветеринара.
• Стерилізуйте чи каструйте кроликів, яких не розводять, щоб знизити ризик репродуктивних захворювань.
• Оглядайте зуби, очі, вуха та задню частину тіла щонайменше раз на тиждень.
• Раз на рік проходьте огляд у ветеринара, який має досвід роботи з кроликами.

Житло має давати кролику достатньо місця, щоб зробити кілька стрибків, повністю встати на задні лапи й витягнутися на весь зріст. Одному кролику середнього розміру потрібна вольєра площею щонайменше 1,1 кв. м (близько 12 кв. футів), а також більший вигульний майданчик площею приблизно 3 кв. м (32 кв. фути). Вольєру можна розмістити в приміщенні або в захищеному місці на вулиці, але вона повинна залишатися сухою, затіненою та без протягів. Для будь-якого вуличного утримання обов'язковий захист від хижаків.

Список для облаштування

• Вольєра чи клітка із суцільною підлогою та захищеним закритим куточком для сну.
• Годівниця для сіна або постійний доступ до сіна.
• Важка керамічна миска для їжі та миска чи поїльник для води.
• Лоток у кутку, який кролик обере сам.
• Предмети для гризіння та укриття для відчуття безпеки.
• Безпечний вигульний майданчик або підготовлена для кролика кімната для щоденного руху.

Стандартна шиншила досягає статевої зрілості приблизно у 5-8 місяців, причому самиці зазвичай трохи раніше за самців. У розведенні кроликів самицю підсаджують до вольєри самця для спарювання, а не навпаки, оскільки самиці схильні захищати свою територію. Вагітність триває близько 31 дня. За кілька днів до окролу самиця будує гніздо із сіна й власної підпушки, яку вищипує з живота.

У приплоді в середньому 4-6 кроленят, хоча буває й більше. Кроленята народжуються голими, сліпими й повністю залежними від матері. Очі в них відкриваються приблизно на 10-й день, а близько трьох тижнів вони починають виходити з гнізда й пробувати тверду їжу. Відлучення зазвичай завершується до 6-8 тижнів. Самиця годує малят лише раз чи двічі на день, і це нормально, а не ознака того, що приплід занедбаний. Відповідальне розведення означає добір здорових, повноцінних батьків і пошук належних домівок для кожного кроленяти.