Темворт

Тамворт є середньорозмірною спадковою породою свиней англійського походження, яку легко впізнати за рудим або червонястим забарвленням та видовженим, вузьким тілом. Серед усіх британських порід, що збереглися дотепер, тамворт є однією з найдавніших і за останні два століття зазнав мінімальних змін. На відміну від багатьох сучасних комерційних гібридів, виведених для швидкого набору ваги в умовах безвигульного утримання, порода формувалась під впливом відкритого, пасовищного способу життя і зберегла конституцію, шерсть і рефлекси, що відповідають пасовищно-лісовому господарству.

Породу знають передусім за двома якостями: видатні смакові характеристики м'яса, особливо бекону, та вправне риття й фуражування. Тамворти є активними тваринами, що постійно риють землю, пасуться і обходять значну територію, тому вони добре пристосовані до ротаційних пасовищних систем. Видовжене рило та спортиста будова є практичними інструментами тварини, що значну частину корму здобуває на землі.

Тамворти залишаються малочисельною породою, яку утримують дрібні фермери, господарства зі спадковим поголів'ям та програми збереження генофонду. Вони повільніше досягають забійної кондиції порівняно з комерційними гібридами, тому ця порода приваблює тих, хто ставить на перше місце смак, витривалість та традиційне тваринництво, а не швидкий оборот поголів'я.

Кому підходить ця порода

Тамворт підходить тваринникам, які мають достатньо землі й зацікавлені в традиційному або пасовищному виробництві. Витривалість породи та стійкість до погодних умов знижують потребу в капітальних спорудах, а схильність до фуражування добре вписується в системи розчищення чагарників і ротаційного випасу. Водночас та сама самостійність та активність роблять тамворта непридатним для тісних загонів або для тваринників, які розраховують на покірну, флегматичну свиню. Міцна огорожа й готовність займатися активною твариною є обов'язковими умовами утримання.

Назву породі дало місто Тамворт у Стаффордширі, в англійських Мідлендах, де вона остаточно склалася на початку XIX століття. Тамворт походить від місцевих англійських свиней цього регіону, а не від азійських ліній, схрещених з багатьма іншими британськими породами того самого періоду. Саме відносна ізольованість від імпортного поголів'я є однією з причин, чому тамворт зберіг видовжену, спортисту будову та рудий окрас, тоді як інші породи змінювалися у бік коротшого, більш скоростиглого типу.

Протягом XIX століття тамворт цінувався як беконна свиня та ощадлива польова тварина, здатна перетворювати пасовищний корм, коренеплоди та жолуді на м'ясо. У добу, що передувала інтенсивному безвигульному утриманню, це була практична господарська свиня.

У XX столітті поширення безвигульних систем і швидкорослих комерційних гібридів витіснило повільніші спадкові породи на узбіччя. Поголів'я тамвортів різко скоротилося, і порода набула статусу рідкісної в Британії та в інших країнах, куди її свого часу завезли, зокрема в Північній Америці й Австралії.

Сьогодні тамворт підтримується переважно дрібними фермерами, спадковими господарствами й програмами зі збереження порід. Зростаючий інтерес до пасовищної свинини, традиційного бекону та збереження генофонду допоміг породі втриматися, хоча вона й залишається малочисельною, яку тримають люди, що ставлять вище за комерційний вихід її традиційні якості.

Тамворт має видовжене, вузьке й помітно спортисте тіло порівняно з приземкуватим форматом багатьох комерційних свиней. Спина достатньо рівна, ноги довгі та міцні, а загальне враження: тварина, пристосована до активного руху та фуражування. Голова видовжена, з прямим рилом і великими вертикальними вухами, що спрямовані вперед і трохи назовні. Суцільний однорідний рудий окрас є визначальною рисою породи.

Шерсть і забарвлення

Забарвлення шерсті варіюється від блідо-золотистого до глибокого червоно-рудого і має бути рівномірним по всьому тілу. Чорні плями на шкірі або шерсті вважаються вадою за традиційним стандартом, хоча шкіра під шерстю може мати деяку пігментацію. Рудий окрас забезпечує кращий захист від сонячних опіків порівняно з блідою шкірою більшості білих порід, що підсилює пристосованість тамворта до відкритого утримання. У холодні місяці шерсть стає густішою, допомагаючи свині переносити погодні умови, яких породи безвигульного утримання не переносять. Видовжене рило є не лише характерною зовнішньою рисою, а й функціональним інструментом, що забезпечує значну силу при ритті та пошуку корму.

Тамворт є уважною, жвавою свинею з вираженою самостійністю. За природою вона допитлива й зайнята справою: більшу частину часу риє землю, досліджує простір і вивчає оточення. Ця активність є частиною того, що робить породу ефективним фуражиром, але вона ж означає, що тамворт потребує простору й зайнятості, а не голого загону.

У роботі з персоналом порода загалом слухняна й кмітлива. Свині, привчені до людей із молодого віку, можуть бути спокійними і контактними, швидко засвоюють розпорядок дня. Разом із тим тамворт схильний бути жвавішим і менш флегматичним, ніж повільніші комерційні породи, і перевірятиме слабкі місця в огорожі або воротах. Послідовне, спокійне поводження діє набагато ефективніше, ніж примус.

Свиноматки є дбайливими, але захисними матерями і можуть проявляти оборонну реакцію навколо поросят-сисунів, тому при опороcі слід поводитися обережно. Серед інших свиней тамворти зазвичай товариські та добре трималися в групах за наявності достатнього простору. Як і з будь-яким кнуром, поводження з плідниками потребує досвіду. Поєднання кмітливості, активності та самостійності робить породу вдячним матеріалом для досвідчених тваринників і складним для початківців.

Тамворт є витривалою породою, пристосованою до вигульних і пасовищних систем утримання. Вона краще за більшість свиней переносить холод і мінливу погоду, але все одно потребує сухого укриття, тіні та можливості охолоджуватися в спеку. Схильність породи до фуражування слід реалізовувати через доступ до пасовища, відгороджених ділянок або впорядкованого лісу.

Догляд за шкірою і шерстю

• Регулярно оглядайте шкіру та шерсть на наявність порізів, паразитів і сонячних опіків, навіть попри те, що рудий окрас дає певний захист від сонця.
• Облаштуйте купалку або ділянку з вологим ґрунтом, щоб свиня могла охолоджуватися і захищати шкіру в теплу погоду.
• У сезон линяння чистіть або перевіряйте шерсть, звертаючи увагу на лисі ділянки або подразнення.

Рух та активність

• Щодня надавайте доступ до загону або пасовища для риття та випасання.
• Чергуйте ділянки, щоб уникнути виснаження ґрунту та зберігати для свині нові місця для фуражування.
• Спрямовуйте енергію породи продуктивно, наприклад для розчищення чагарників або підготовки ґрунту, замість того щоб тримати тварину в обмеженому просторі.

Умови утримання

Забезпечте сухе, захищене від протягів укриття з чистою підстилкою, наприклад соломою, розраховане так, щоб свиня мала змогу лягти і розвернутися. Міцна периметрова огорожа є обов'язковою умовою: тамворти активні і використовують слабкі місця в огорожі. З цією породою широко застосовують електропастух. У літній період забезпечте постійний доступ до чистої води та тіні, оскільки навіть темношерсті свині можуть перегрітися.

Тамворти добре ростуть на збалансованому промисловому комбікормі в поєднанні з кормом, який вони самостійно добувають на пасовищі. Оскільки порода є вправним фуражиром, трава, коренеплоди й лісовий підніг можуть забезпечувати суттєву частку раціону в пасовищний сезон, проте нормований комбікорм залишається необхідним для повноцінного живлення. Норми годівлі слід узгоджувати з віком, живою масою, вгодованістю тварини, а також з тим, чи перебуває свиноматка в підсисний або поросний період. Чиста вода має бути доступна постійно.

Ласощі та добавки

Зайві овочі, фрукти та пасовищні трави можна давати в невеликих кількостях як ласощі, стежачи за тим, щоб їх частка не порушувала збалансованість основного раціону. Тварини на бідному або обмеженому пасовищі можуть потребувати додаткових мінеральних речовин; ветеринар або постачальник кормів порадить щодо дефіциту, характерного для вашої місцевості, наприклад селену або заліза у поросят. Різку зміну раціону слід вводити поступово, щоб уникнути розладів травлення.

Тамворт вважається витривалою та стійкою до хвороб породою, що є наслідком багатьох поколінь відбору в умовах відкритого утримання. За належного догляду свині живуть 6-12 років, що перевищує господарський строк використання свиней, вирощуваних на м'ясо. Більшість проблем зі здоров'ям у добре доглянутих тамвортів пов'язана з умовами утримання та паразитозами, а не зі спадковими захворюваннями.

Профілактика

• Дотримуйтеся регулярної схеми контролю паразитів, розробленої для вигульних свиней.
• Планово обрізайте копита і перевіряйте стан ніг і кінцівок.
• Забезпечте сухе, добре вентильоване приміщення з чистою підстилкою.
• У теплу пору року забезпечте тінь, воду та купалку.
• Дотримуйтеся графіка вакцинації та ветеринарного контролю стада відповідно до рекомендацій лікаря.

Ремонтні свинки тамворту досягають парувального віку приблизно у сім-дев'ять місяців, проте багато тваринників чекають, поки тварина добре розвинеться, і лише тоді проводять першу парку. Як і в усіх свиней, поросність триває близько 114 днів, що легко запам'ятати як три місяці, три тижні і три дні. Помети зазвичай середні за кількістю, найчастіше від шести до десяти поросят; це менше, ніж у деяких спеціально відселекціонованих комерційних ліній, але відповідає спадковому типу породи.

Свиноматки відомі як здатні та дбайливі матері. Вони зазвичай добре вигодовують і вирощують поросят в умовах вигульного утримання, а витривалість породи позначається на загальному розвитку здорового приплоду. Оскільки свиноматки можуть бути захисно налаштовані навколо новонароджених поросят, підходити до опоросного місця слід спокійно і спостерігати за процесом, не заходячи в загін без потреби.

Поросят зазвичай відлучають приблизно у шість-вісім тижнів залежно від прийнятої системи ведення господарства. Ріст у тамвортів повільніший, ніж у комерційних гібридів, тому вони довше досягають товарної або племінної кондиції. Саме ця повільна скоростиглість і є однією з причин, чому тваринники цінують породу за смак м'яса і традиційне виробництво, а не за швидкий оборот. Кнурами мають управляти досвідчені тваринники, а племінний добір слід вести за ознаками здорових копит, врівноваженого темпераменту та правильного рудого забарвлення.