Червона вислороса

Ред-Воттл є великою спадщинною породою свійських свиней американського походження. Назву породи визначають парні м'ясисті шкірні вирости, що звуться сережками і звисають по обидва боки шиї. Ці сережки не виконують жодної відомої функції і є передусім породною розпізнавальною ознакою. Забарвлення більшості тварин червоне, що варіює від світло-рудуватого відтінку до майже чорного; подекуди зустрічаються темніші плями або підпалини.

Порода відома спокійною, доброзичливою та слухняною вдачею. Свиноматки є уважними матерями, а тварини добре пасуться, що зберігає привабливість породи для невеликих пасовищних господарств, попри малу загальну чисельність поголів'я. Ред-Воттл належить до найрідкісніших порід свиней, яких утримують у Північній Америці.

Тварини цієї породи добре переносять різноманітні кліматичні умови і швидко набирають значну живу масу. М'ясо часто характеризують як добре мармуроване, що частково пояснює стійкий інтерес до породи серед виробників спадщинної свинини.

Для кого підходить порода

Ред-Воттл підходить тваринникам, які мають достатньо площі для великої свині та зацікавлені в пасовищних або спадщинних системах свинарства. Спокійна вдача полегшує утримання для тих, хто вже має досвід роботи з худобою, проте через значну вагу дорослої тварини порода не пристосована до малих дворових умов. Ред-Воттл також утримують прихильники збереження рідкісних порід, оскільки загальна чисельність поголів'я залишається обмеженою.

Ред-Воттл є американською породою, і її ранні витоки задокументовано не повністю. Відомості пов'язують її з червоними сережчастими свинями, яких утримували на півдні Сполучених Штатів; окремі традиції вказують на тварин, завезених через ранню торгівлю, яких потім розводили в напівдикому та фермерському середовищі впродовж тривалого часу. Ознака сережок трапляється у кількох генетично не пов'язаних між собою популяціях свиней у різних частинах світу, тому лише ця риса не вказує на єдине джерело породи.

Сучасна історія породи починається з 1970-х років, коли у Східному Техасі були виявлені сережчасті руді свині. Г. К. Венглеру приписують знаходження цих тварин у той період і формування впізнаваної лінії. Згодом інший заводчик знайшов у Техасі окреме стадо схожих свиней, і обидва родоводи стали основою породи в тому вигляді, в якому її знають сьогодні.

Упродовж наступних десятиліть порода залишалася нечисленною. Невелика кількість відданих тваринників підтримувала стада, а Ред-Воттл привернув увагу організацій, що займаються збереженням рідкісних порід сільськогосподарських тварин у Північній Америці. Реєстраційна діяльність допомогла відстежити збережені родоводи.

Порода досі вважається рідкісною. Зацікавленість з боку господарств, що вирощують свиней на пасовищі, та ринку спадщинного м'яса підтримує її збереження, проте чисельність поголів'я залишається низькою порівняно з основними комерційними породами.

Ред-Воттл є великою, довгокорпусною свинею з виразним червоним забарвленням. Відтінок масті варіює в широкому діапазоні: від світлого рудуватого тону до глибокого червоного, що виглядає майже чорним; на окремих тваринах помітні темніші плями або підпалини. Найвиразнішою ознакою є сережка: м'ясистий шкірний виріст, що звисає по обидва боки шиї. Голова відносно суха, вуха прямостоячі або дещо звислі; корпус добре обмускулений з глибокою грудиною та добрим поздовжнім розвитком.

Масть і забарвлення

Щетина коротка й груба, як у більшості порід свиней. Червоне забарвлення є нормою, але точний відтінок неоднаковий у різних тварин, і темніші особини трапляються доволі часто. Сережки зазвичай мають той самий колір, що й навколишня шкіра та щетина. На деяких тваринах, окрім основного червоного кольору, помітні чорні кінчівки або плями.

Ред-Воттл має репутацію тварини зі спокійним і рівним темпераментом. Тваринники характеризують породу як доброзичливу та слухняну, що полегшує поводження з великими тваринами на пасовищі й під час рутинних зооветеринарних заходів. Свині активно пасуться і, маючи доступ до ґрунту, більшу частину часу займаються риттям і пасінням.

Поряд зі знайомими доглядальниками порода, як правило, поводиться спокійно й легко підпускає до себе. Як і з будь-якою великою свинею, поводження з дорослою твариною вимагає обережності, а з кнурами слід бути особливо уважним. Щодо незнайомих людей свині зазвичай виявляють обережність, а не агресивність, і заспокоюються після встановлення звичного розпорядку.

З іншими свинями порода непогано уживається в групових умовах, а свиноматки відомі як уважні та захисні матері. Свиноматка з новим гніздом поросят захищатиме своє потомство, тому під час опоросу тваринники дають їй простір. Працьовита і поступлива вдача породи є однією з причин, чому вона залишається затребуваною серед господарств, що її утримують.

Утримання зосереджено на забезпеченні простору, укриття та захисту від спеки. Як велика пасовищна порода, Ред-Воттл найкраще почувається з доступом до пасовища або просторого вигулу, де може рити та пастися.

Грумінг

• Регулярно оглядайте шкіру і сережки на наявність порізів, паразитів або роздратування.
• Забезпечте купалку або ділянку з брудом: свиня використовує їх для охолодження та захисту шкіри.
• Підрізайте копита за потреби, якщо покриття не стирає їх природно.
• Стежте за тваринами зі світлою мастю в сонячну погоду через схильність до сонячних опіків.

Фізична активність

• Щодня забезпечуйте доступ до пасовища або великого вигулу для риття та руху.
• По можливості змінюйте загони, щоб ґрунт не перетворювався на суцільне болото.
• Використовуйте міцні огорожі, оскільки велика свиня здатна продертися крізь слабкі конструкції.

Умови утримання

Порода добре переносить різноманітні кліматичні умови, але в спеку потребує затінку та купалки, а в холодну або дощову погоду потребує сухого, захищеного від протягів укриття. Простий трибічний навіс або будка з чистою підстилкою підходять для більшості господарств. Свіжа вода повинна бути доступна в будь-який час, особливо в спеку.

Ред-Воттли добре розвиваються на збалансованих комбікормах для свиней у поєднанні з кормом, який вони знаходять на пасовищі. Раціон має забезпечувати достатню кількість протеїну та енергії для великого корпусу породи без надмірного жиронакопичення. Тварини на пасовищі отримують частину поживних речовин з трави, коренів та іншої рослинності, що скорочує, але не замінює підготовлений корм. Чиста вода повинна бути доступна завжди, оскільки свині споживають її у великій кількості, особливо в теплу погоду.

Смаколики та добавки

Зайві городні овочі та фрукти можна пропонувати в помірній кількості як смаколики. Збалансований комбікорм зазвичай покриває потребу у вітамінах і мінералах, проте тваринам на пасовищі може бути корисний доступ до мінеральних добавок. Будь-яку зміну раціону вводьте поступово, щоб уникнути розладів травлення, і коригуйте норми за вгодованістю тварин, а не лише за фіксованими показниками.

Ред-Воттл вважається невибагливою породою і не пов'язаний зі списком спадкових захворювань, що характерні для деяких інтенсивно селекціонованих свинячих ліній. При належному утриманні Ред-Воттл може прожити від 6 до 12 років, хоча більшість фермерських тварин утримується протягом коротшого продуктивного терміну. Більшість проблем зі здоров'ям зумовлена умовами середовища та повсякденним доглядом, а не особливостями самої породи.

Профілактика захворювань

• Дотримуйтеся графіка вакцинацій та дегельмінтизації, складеного разом з ветеринаром.
• Цілорічно забезпечуйте затінок, укриття та чисту воду.
• Регулярно оглядайте шкіру, сережки, копита та вгодованість тварин.
• Чергуйте пасовища і підтримуйте купалки та загони в задовільному санітарному стані.
• Нових тварин перед введенням до стада тримайте в карантині.

Ред-Воттли досягають племінного віку протягом першого року життя: ялівок зазвичай парують приблизно з восьми місяців, а кнури придатні для племінного використання у схожому віці. Як і в свиней загалом, поросність триває близько трьох місяців, трьох тижнів і трьох днів, або приблизно 114 днів. Розмір гнізда варіює; свиноматки Ред-Воттл зазвичай приносять близько десяти поросят, хоча можливі як більші, так і менші опороси.

Свиноматки відомі як уважні матері, що добре захищають і вигодовують молодняк, що сприяє доброму виживанню поросят за умов чистоти та захищеності при опоросі. Свиноматці, що готується до опоросу, потрібне тихе, захищене від протягів місце з сухою підстилкою та достатнім простором для вигодовування і відпочинку поросят. Поросят зазвичай відлучають у шести-восьмитижневому віці, після чого переводять на корм для поросят і пасовищний корм. Оскільки порода залишається рідкісною, тваринники часто співпрацюють з племінними реєстрами для обліку родоводів і запобігання близькоспорідненому схрещуванню.