Змішаної Породи Свиня

Свиня мішаної породи несе гени двох або більше порід або походить від тварин, що розмножувалися без цілеспрямованого людського відбору. До цієї категорії відносять усе: від навмисного промислового схрещування двох реєстрових ліній до свині невідомого походження, яку утримують на присадибній ділянці. Оскільки у світі існує безліч порід свиней, а схрещування протягом століть застосовувалось як звичайний прийом у свинарстві, свині мішаних порід становлять найбільшу частку світової свинячої популяції.

Зовнішній вигляд, розмір і поведінка тварини залежать від конкретних порід, що беруть участь у схрещуванні. Єдиного стандарту зовнішності, ваги або характеру, придатного для всіх особин, не існує. Свиня мішаної породи на промисловій фермі може бути цілеспрямованим двопородним кросом, виведеним для отримання нежирного м'яса, тоді як на підсобному господарстві нащадком двох свиней різного, точно невизначеного походження.

Свиней мішаних порід утримують у всіх регіонах, де поширене свинарство. Їх використовують для виробництва свинини, у дрібноселянському господарстві, для освоєння земель та, у деяких випадках, як домашніх вихованців.

Кому підходять свині мішаних порід

Свині мішаних порід підходять тим, хто орієнтується на конкретні функціональні характеристики і не потребує передбачуваності чистопородних тварин. На фермах промислові кроси обирають за відомими продуктивними ознаками: інтенсивністю росту і багатоплідністю. На підсобних господарствах основну роль відіграють наявний простір, якість укриття та практичний досвід власника. Придатність конкретної особини як хатнього вихованця визначається її розміром, походженням і ступенем ранньої соціалізації, а не породою.

Свиней одомашнили від дикого кабана (Sus scrofa) незалежно в кількох регіонах, зокрема на Близькому Сході та в Китаї, щонайменше 8 000-10 000 років тому. Ранні домашні свині відрізнялися залежно від регіону, а торговельні зв'язки й міграції людей сприяли переміщенню тварин між континентами. Різні типи свиней стикалися між собою і давали потомство змішаного походження.

Протягом більшої частини історії свинарства чітких породних меж не існувало. Фермери відбирали тварин за корисними ознаками, такими як розмір, вгодованість, скороспілість і молочність свиноматок, не беручи до уваги родовід. Формальні реєстри порід, що виникли у Британії та Північній Америці у XIX столітті, запровадили поняття чистопородної свині на противагу кросбредній або помісній. До цього розмежування всі утримувані свині мали, по суті, змішане походження.

Ввезення китайських і південноазійських свиней до Європи починаючи з XVII століття стало першим задокументованим епізодом цілеспрямованого схрещування. Китайські породи привнесли у поліпшені англійські породи XVIII–XIX століть, зокрема йоркширську, беркширську і тем'ворт, характеристики скороспілості, компактності та тонкокісткості. Таким чином, багато сучасних чистопородних свиней вже несуть у собі спадщину більш раннього схрещування.

У XX столітті промислове виробництво свинини свідомо перейшло до систематичного схрещування. Перевага кросбредного потомства над батьківськими лініями за темпами росту та відтворювальними ознаками, відома як гетерозис, давно застосовувалась на практиці ще до опису її генетичної основи. Трипородні та чотирипородні термінальні схрещування стали стандартом для промислових свиноферм, і ринкові свині за визначенням є кросбредними, хоча й походять із жорстко контрольованих генетичних ліній.

Водночас у сільських і дрібноселянських господарствах значної частини Азії, Африки та Латинської Америки свині залишилися місцево адаптованими популяціями змішаного складу, нерідко з певними вливаннями комерційних порід, але без формального родоводу. Такі популяції й досі займають значне місце в загальній чисельності свиней у світі.

Жодного єдиного вигляду, що визначав би свиню мішаної породи, не існує. Маса тіла може коливатися від компактних пропорцій мініатюрної або пузатої лінії до великого кістяка комерційної м'ясної породи. Забарвлення шкіри і щетини буває білим, чорним, рудим, плямистим, з поперечною смугою або будь-якою комбінацією цих варіантів. Постав вух, форма рила і довжина тіла відображають породи, що є у генетичному фоні конкретної тварини.

Два поросяти з одного опоросу можуть помітно відрізнятися за забарвленням і статурою, якщо обидва батьки мають змішене генетичне походження. У промисловому виробництві двопородний крос має більш передбачуваний зовнішній вигляд, адже обидва батьки є визначеними породами. У свиней підсобного господарства або тварин феральних ліній зовнішній вигляд менш передбачуваний і більше варіює навіть у межах одного опоросу.

Шкіра, щетина та забарвлення

У більшості домашніх свиней шкіру вкриває рідка груба щетина. Колір шкіри визначає й колір щетини, тому у тварин зі світлою шкірою вища ймовірність сонячних опіків, тоді як темношкірі більш захищені. Особини з частковим феральним або спадковим генетичним фоном можуть мати щільнішу або дещо довшу шерсть, що забезпечує певний захист від холоду на вулиці. У пузатих і мініатюрних ліній шкіра, особливо в ділянці голови та шиї, нерідко буває сильно зморщеною.

Свині є кмітливими тваринами і формують соціальні ієрархії. Ці риси притаманні всім породам і помісним тваринам однаково, хоча ступінь сміливості, поступливості або настороженості до людей залежить від генетичного фону й умов раннього утримання.

Свині, які з народження регулярно контактували з людиною, зазвичай спокійніші та краще піддаються обробці. Тварини з недостатнім раннім контактом, незалежно від породи, можуть бути лякливими або оборонятися. На фермах систематичний контакт з молодого віку і послідовне управління з мінімальним стресом суттєво знижують кількість стресових реакцій.

Свині мішаних порід у підсобному господарстві або як домашні вихованці демонструють широкий спектр індивідуальних особливостей. Одні виявляють цікавість і швидко пов'язують присутність людини з годівлею, інші залишаються насторожені. Свиноматки з поросятами поводяться захисно, і до них завжди слід підходити обережно. Кнури найбільш схильні до агресивності в міру дорослішання, особливо під час годівлі або в сезон парування.

У групі свині встановлюють ієрархію через взаємне обстеження і, зрідка, короткі фізичні сутички. Після її встановлення стабільна група зазвичай заспокоюється. Введення незнайомих дорослих особин порушує ієрархію і може призводити до бійок аж до відновлення нового порядку.

Щоденний догляд за свинею мішаної породи будується на тих самих принципах, що й для будь-якої іншої свині, але з урахуванням розміру та умов утримання конкретної особини. Свиням потрібне сухе, захищене від протягів укриття з чистою підстилкою, постійний доступ до свіжої води та надійне огорожування, розраховане на схильність тварин підривати ґрунт уздовж меж. Це соціальні тварини, і утримання з компаньйонами для них краще, ніж самотнє.

Розмір свині мішаної породи визначає потребу у просторі, кількості корму та необхідній інфраструктурі. Пузата свиня масою 20 кг потребує суттєво іншого підходу порівняно зі свиноматкою промислового кросу масою 200 кг. До придбання свині власник має чітко уявляти очікуваний розмір дорослої тварини.

Укриття та навколишнє середовище

Усі свині потребують захисту від дощу, вітру і екстремальних температур. У теплу погоду наявність тіні й місця для лежання у вологому ґрунті дає змогу тваринам регулювати температуру тіла, оскільки ефективного потовиділення у свиней немає. Особини зі світлою шкірою легко отримують сонячні опіки і потребують більшого захисту від сонця, ніж темношкірі. У холодну погоду для більшості здорових дорослих тварин достатньо сухої підстилки в укритті без протягів, проте молодняк і особини зі слабким щетинним покривом потребують більшого захисту.

Огорожа має бути міцною. Свині підривають ґрунт уздовж її меж і можуть підняти або зламати недостатньо закріплений бар'єр. Електрична огорожа використовується широко, оскільки свині швидко реагують на неї, а переміщати її легко. Колюча дріт для огорожування свиней не підходить.

Свині є всеїдними тваринами і в природі споживають широкий асортимент рослинного матеріалу, коріння, безхребетних і, за нагоди, тваринну їжу. В умовах утримання корм підбирають відповідно до потреб в енергії та протеїні для конкретного вікового етапу: стартерна суміш для поросят, раціон для підрощування, відгодівельний раціон, корм для свиноматок у поросності або лактації. Хатні свині мають нижчі потреби в енергії порівняно з молодняком на відгодівлі і схильні до ожиріння на кормах, призначених для продуктивних тварин.

Усі свині повинні мати постійний доступ до свіжої чистої води. Водоспоживання різко зростає в спеку та в період лактації. Обмеження водопою при збереженні раціону, що містить сіль, може призвести до отруєння сіллю; такий стан є серйозним і здатний закінчитися загибеллю тварини.

У багатьох країнах законодавство забороняє годувати свиней харчовими відходами з пунктів громадського харчування або кухні, якщо вони містять м'ясо або могли з ним контактувати, через ризик поширення таких захворювань, як ящур і африканська чума свиней. Перед тим як пропонувати свиням будь-які харчові відходи, слід уточнювати місцеве законодавство.

Продукти та речовини, яких слід уникати

Не можна давати заплісневілий або зіпсований корм, сире або недостатньо термічно оброблене м'ясо чи рибу, їжу, що містить цибулю та споріднені рослини, або великі кількості сирої чи пророщеної картоплі. Слід уникати надлишку солі в будь-якому вигляді. Різку зміну раціону слід вводити поступово протягом кількох днів, щоб зменшити порушення травлення.

Свині мішаних порід не мають фіксованого профілю захворювань, пов'язаного з їхньою генетикою так, як деякі чистопородні лінії, однак вони вразливі до того ж спектру інфекційних, аліментарних і господарських хвороб, що й усі домашні свині. Широка генетична основа може знизити ризик деяких спадкових вад, характерних для вузько інбредних популяцій, але не забезпечує несприйнятливості до поширених свинячих інфекцій.

Профілактичні заходи, якими є вакцинація, контроль паразитів, біобезпека та збалансована годівля, мають набагато більше значення для свиней мішаних порід, ніж генетичне походження. Свиней, що надходять ззовні, слід ізолювати щонайменше на два-чотири тижні перед введенням у стадо.

Профілактичні заходи

• Розробте з ветеринаром план вакцинації та контролю паразитів з урахуванням місцевих ризиків захворювань.
• Підтримуйте чистоту і добру вентиляцію приміщень для зниження навантаження респіраторних збудників.
• Дотримуйтесь карантину для нових тварин перед введенням у стадо.
• Забезпечуйте тінь, місця для лежання у вологому ґрунті та постійний доступ до води в теплий сезон.
• Регулярно перевіряйте ратиці, кінцівки та вгодованість тварин і своєчасно усувайте виявлені проблеми.

Схрещування свиней добре задокументоване як засіб покращення темпів росту, конверсії корму та відтворювальних показників порівняно з результатами чистопородного розведення. Особливо суттєвим є ефект у помісних свиноматок, що виявляється у більшій кількості поросят у поміті, їхній виживаності та молочності матерів. Промислове свинарство Північної Америки, Європи та інших регіонів побудувало свої виробничі системи на систематичному схрещуванні, і більшість ринкових свиней у цих регіонах є дво- або трипородними кросами.

У підсобному господарстві схрещування часто відбувається неформально, коли свиноматок або ремонтних свинок одних місцевих ліній парують з кнуром іншого типу, доступним поблизу. Одержані поросята є помісними у широкому сенсі, хоча точний генетичний склад може бути невідомим.

Ремонтні свинки (молоді самки) зазвичай досягають статевої зрілості у 5-7 місяців, проте оптимальний вік першого парування визначається масою тіла і фізичним станом тварини, а не лише її віком. Більшість рекомендацій передбачають очікування до другого або третього охоту і досягнення достатньої живої маси, що знижує ризик ускладнень при опоросі.

Статевий цикл у свиней відбувається приблизно раз на 21 день. Стан охоти, у якому ремонтна свинка або свиноматка підпускає кнура, триває приблизно 2-3 дні. Тривалість поросності становить близько 114 днів. Після відлучення поросят свиноматки зазвичай приходять в охоту через 3-7 днів.

Кількість поросят у поміті у свиней мішаних порід відображає генетику батьківських порід. Кроси з ліній із високою відтворювальною здатністю можуть давати 12-16 і більше поросят за один опорос; помісі підсобного господарства або спадкових порід зазвичай мають 6-10 поросят. Новонароджені потребують молозива протягом перших кількох годин для отримання пасивного імунітету. При великому поміті особливо важливо переконатися, що всі поросята отримують доступ до дійок у перші години після народження.