Кунекуне

Кунекуне є домашньою породою свині, що сформувалась у Новій Зеландії. Назва походить з мови маорі та приблизно перекладається як «гладкий і круглий», що влучно описує коротку, округлу статуру породи. Дорослі особини за розміром відповідають середньому рівню для свині, проте залишаються значно меншими за промислові м'ясні породи, а спокійна вдача зробила їх популярними серед власників малих господарств і любителів тварин-компаньйонів.

Характерною ознакою є пара пензликів, що на мові маорі звуться піріпірі, котрі звисають з нижньої щелепи у багатьох особин. Вони є не у всіх кунекуне і не виконують жодної функції, проте належать до найвпізнаваніших рис породи. Тіло компактне, на коротких ногах, із задертим або увігнутим п'ятачком і шерстю, що варіює від прямої до кучерявої.

Свині кунекуне є пасовищними тваринами за природою. Задертий п'ятачок і звичка пастися означають, що більшу частину корму вони беруть із пасовища, не риючи землю глибоко. Це спрощує їхнє утримання на трав'яних ділянках порівняно з багатьма іншими породами. Кунекуне є соціальними тваринами, що встановлюють зв'язки з людьми та між собою, і загалом поводяться спокійно з доглядачами.

Кому підходить ця порода

Кунекуне підходить власникам, які мають трав'яний загін і хочуть спокійну, керовану свиню, а не високопродуктивну м'ясну породу. Тривалість життя 15-20 років є серйозним зобов'язанням, більш порівнянним із утриманням собаки, ніж із короткостроковим тваринництвом. Тим, хто здатен забезпечити надійне огородження, укриття, щоденний догляд і товариство хоча б ще однієї свині, ця порода принесе справжнє задоволення. Вона менш придатна для тих, хто розраховує на кімнатного вихованця або тварину з мінімальними потребами, оскільки свині потребують вигулу, розпорядку та ветеринарної уваги протягом довгого життя.

Кунекуне пов'язана з Новою Зеландією, де порода присутня вже кілька поколінь. Її утримували громади маорі, які цінували цих невеликих і зручних у догляді свиней, здатних жити поряд із поселеннями та живитись переважно з пасовища і харчових відходів. Рання генеалогія породи не задокументована вичерпно, а питання про те, які свинячі популяції вплинули на її формування, досі обговорюється серед заводчиків і дослідників.

У другій половині XX століття кунекуне стала надзвичайно рідкісною. Чисельність знизилась до критичного рівня в 1970-х роках, і порода опинилась під загрозою зникнення як окремий тип.

Наприкінці 1970-х і на початку 1980-х років новозеландські заводчики, зацікавлені у збереженні порід, зібрали тварин, що залишились, і розпочали цілеспрямовану роботу з відновлення. Працюючи з дуже малою засновницькою популяцією, вони розводили свиней для збереження типових рис породи, зокрема пензликів і спокійної вдачі. Ця робота вирвала кунекуне з-під загрози зникнення.

Починаючи з 1990-х років свині кунекуне були вивезені за межі Нової Зеландії і потрапили до Сполученого Королівства, континентальної Європи, Північної Америки та інших країн. У кількох державах були засновані племінні книги для реєстрації родоводів і збереження ліній крові, що походять із вихідної малочисельної групи-засновниці.

Кунекуне має компактне, бочкоподібне тіло на коротких ногах, що надає їй низького, округлого силуету. Голова відносно коротка, з п'ятачком, що часто є увігнутим або злегка задертим догори. Ця форма пов'язана з пасовищними звичками породи. Багато особин мають пензлики: пару м'ясистих сережок, що звисають з нижньої щелепи; тварини як із пензликами, так і без них трапляються в межах породи.

Шерсть і масті

Кунекуне відрізняється широким різноманіттям мастей і візерунків. Трапляються суцільно чорні, руді, кремові, коричневі та золотисті тварини, а також плямисті, строкаті й різнокольорові. Текстура шерсті також варіюється: від короткої та рівної до довгої та кучерявої, причому довгошерсті особини взимку можуть відрощувати помітно густішу шубу. Колір шкіри, як правило, відповідає масті. Оскільки порода пройшла через невелику засновницьку популяцію, колір і візерунок реєструються племінними книгами поряд із родоводом, а єдиного затвердженого типу за цими параметрами не існує.

Кунекуне має репутацію однієї з найлагідніших порід свиней. Ці тварини, як правило, спокійні, дружні та охоче перебувають поряд із людьми; багато особин активно шукають людського товариства і люблять, коли їх чешуть. Саме ця поступливість є однією з головних причин утримання породи як компаньйона, а не лише у господарстві.

У родині та зі знайомими доглядачами кунекуне зазвичай розслаблена і проста в управлінні. Вона не схильна до глибокого риття землі, як багато інших порід, хоча все ж пасеться і перебирає траву п'ятачком. З незнайомими людьми більшість кунекуне поводяться скоріше з цікавістю, ніж із настороженістю або агресією, і швидко звикають до нової людини.

Ці тварини є соціальними і найкраще почуваються в компанії хоча б ще однієї свині. Поодинці вони можуть нудьгувати або відчувати самотність. З іншими домашніми тваринами кунекуне зазвичай мирні, але знайомство потребує нагляду, і будь-яке незнайоме для свині поголів'я слід вводити обережно. Корм може зробити навіть найспокійнішу свиню настирливою, тому варто встановити режим годівлі, що не дозволяє тварині тіснитись.

Гігієна та чистка

• Регулярно оглядайте шкіру на наявність сухості, сонячних опіків і паразитів; блідошкірі або рідкошерсті свині можуть обгоріти на сонці і потребують затінку
• За потреби підрізайте копита, оскільки їхнє переростання спричиняє кульгавість
• Довгошерстих тварин вичісуйте для видалення линялого волосся, особливо під час весняної линьки
• Забезпечте купальню або грязьову ямку в теплу пору, щоб свиня могла охолонути та захистити шкіру

Фізична активність

• Забезпечте щоденний доступ до трав'яного пасовища для випасу та руху
• Надайте простір для ходіння, пасіння та пошуку корму, а не обмежуйте тварину тісним вигоном
• Уникайте поєднання надмірного годування з малорухливістю: для цієї породи воно веде до ожиріння

Умови утримання

Свині кунекуне утримуються надворі на пасовищі з надійним низьким огородженням, яке міцна свиня не зможе продавити або підрити. Їм потрібне сухе, захищене від протягів укриття з підстилкою для сну та захисту від дощу, сонця і холоду. Оскільки ці тварини є соціальними, їх слід утримувати з хоча б ще однією свинею. Постійний доступ до чистої води і затінена купальня у спекотні дні є обов'язковими умовами утримання.

Кунекуне пристосована до харчування переважно на пасовищі. Хороша трава забезпечує значну частину денного раціону дорослої особини протягом вегетаційного сезону; її доповнюють відміряною порцією відповідного свинячого комбікорму для компенсації поживних речовин, яких трава не надає в достатній кількості. Обсяг додаткового корму залежить від якості трави, пори року, віку свині та її тілесної кондиції. Оскільки порода легко набирає масу, раціон слід контролювати, а не залишати тварину на вільному доступі до корму.

Ласощі та добавки

Овочі та фрукти можна давати як ласощі в невеликих кількостях, суворо в межах добового раціону, щоб уникнути набору ваги. На бідних пасовищах або взимку ветеринар чи досвідчений заводчик може порадити, чи потрібні мінеральні добавки. Будь-яку зміну раціону слід проводити поступово, щоб уникнути розладу травлення.

Кунекуне загалом є витривалою породою і однією з найдовгоживучих серед свиней: за належного догляду тварини часто доживають до 15-20 років. Більшість проблем зі здоров'ям пов'язана з умовами утримання, а не з породними особливостями, і ожиріння є найпоширенішою проблемою, якої можна уникнути. Оскільки сучасна популяція походить від малочисельної групи-засновниці, заводчики приділяють увагу лініям крові для підтримання якомога ширшої генетичної різноманітності.

Профілактичний догляд

• Складіть разом із ветеринарем графік дегельмінтизації та вакцинації
• Підрізайте копита до того, як вони переростуть
• Підтримуйте здорову масу тіла через контрольоване годування та пасіння
• Забезпечте тінь, укриття і купальню для захисту шкіри
• Щодня оглядайте свиню на зміни апетиту, рухливості та поведінки

Свині кунекуне досягають племінної зрілості раніше, ніж повністю виростають. Свиноматки можуть ставати репродуктивно зрілими приблизно з 6 до 12 місяців, проте багато заводчиків чекають, поки свиноматка добре розвинеться, перш ніж підпускати її до кнура. Супоросність триває близько стандартних для свині 115 днів, що традиційно описують як «три місяці, три тижні і три дні». Опороси є невеликими порівняно з промисловими породами, а свиноматки кунекуне зазвичай є добрими матерями: вони спокійні зі своїми поросятами і терплять присутність доглядача.

Поросята відлучаються через кілька тижнів і рівномірно ростуть на молоці, пасінні та стартовому раціоні. Оскільки порода пройшла через дуже малочисельну засновницьку популяцію, відповідальні заводчики працюють із родоводами племінних книг, щоб уникнути близькоспорідненого схрещування та зберегти окремі лінії крові. Плідники мають бути здоровими, мати добру вдачу та по можливості бути зареєстрованими, щоб можна було відстежити їхнє походження.