Гемпширська

Гемпшир, одна з найдавніших американських порід свиней і одна з найпоширеніших у Сполучених Штатах. Породу легко впізнати за чорним забарвленням із характерною білою смугою, що охоплює тіло на рівні плечей і обох передніх ніг. Цей поясний малюнок дав початок старому прізвиську «тонкошкірий» кнур, відсилання до пісної туші.

Гемпширів цінують як фінальну батьківську породу. Кнурів схрещують зі свиноматками інших порід, щоб передати нащадкам м'язистість, пісність і високий вихід корейки та стегна. Порода відома великим поперечним перерізом корейки й малою товщиною шпику, що зробило її популярною у промисловому свинарстві протягом усього двадцятого століття.

Окрім продуктивних якостей, гемпшир відрізняється активним і допитливим вдачею. Свиноматки уважні до поросят, а порода добре пристосовується до різних систем утримання, від закритих приміщень до пасовищних господарств.

Кому підходить порода

Гемпшир підійде промисловим виробникам, яким потрібні пісні, м'язисті товарні свині, а також приватним господарям, готовим забезпечити великій і активній тварині достатньо простору та надійні огорожі. Через розмір і темперамент порода погано підходить для дуже маленьких ділянок і початківців без досвіду. Тим, хто шукає спокійну і невелику свиню-компаньйона, краще розглянути інші породи.

Історія гемпшира сягає поясних свиней, привезених до Північної Америки з Англії в першій третині дев'ятнадцятого століття. Поясні свині схожого малюнка зустрічалися в кількох районах Британії, а поголів'я, завезене через порт Бостона приблизно у 1825-1835 роках, прийнято вважати основою американської лінії.

Основна частина становлення породи відбулася в Кентуккі, де фермери добирали поясних свиней за витривалістю, здатністю до випасання та якістю м'яса. Певний час тварин називали місцевими іменами «тонкошкірий» або «кільцевий» кнур, за пісну тушу і білу смугу навколо тіла.

У 1893 році у Сполучених Штатах було засновано племінний реєстр під назвою, що згодом стала асоціацією гемпширів. Стандартизована назва й офіційна родовід допомогли поширити породу по кукурудзяному поясу, де вона стала провідним джерелом племінних кнурів.

Протягом двадцятого століття гемпширів активно вдосконалювали за м'язистістю та пісністю. Порода й досі широко використовується як батьківська у програмах схрещування та входить до складу сучасних промислових генетичних ліній.

Гемпшир, велика, добре обм'ясована свиня. Тулуб довгий, із гладким, глибоким боком і широким, повним стегном. Спина злегка вигнута, ноги міцні, широко поставлені. Вуха прямостоячі, а не звислі вперед, що відрізняє породу від висловухих типів. Морда пряма, із рилом середньої довжини.

Масть і забарвлення

Відмінна ознака породи, білий пояс. Він охоплює тіло на рівні плечей і спускається на обидві передні ноги, тоді як решта тулуба рівномірно чорна. За стандартом реєстрації білий колір має захоплювати обидві передні ноги та копита, при цьому ширина пояса обмежена, щоб малюнок залишався чітким. Тварини з білим понад допустимі межі або з недостатньо вираженим поясом можуть не відповідати стандарту. Щетина коротка, щільно прилягає до шкіри.

Гемпшир відзначається добродушним вдачею у поєднанні з високою активністю. Ці свині уважні до навколишнього середовища і постійно зайняті, коли є можливість рити і пастися. За регулярного поводження з молодого віку вони стають керованими і звикають до знайомого розпорядку.

Свиноматки відомі як дбайливі та вмілі матері, що ретельно доглядають за своїми поросятами. Цей материнський інстинкт корисний під час опоросу, але вимагає обережності від обслуговуючого персоналу при роботі поряд зі свиноматкою з малюками. Кнури великі та сильні, як і всі племінні кнури, вони вимагають шанобливого поводження та надійного обладнання.

З іншими свинями гемпшир соціальний і вбудовується в ієрархію групи. Через високу активність порода найкраще розкривається там, де тварини можуть рухатися й досліджувати простір, а не в тісному утриманні. У контакті з людьми гемпшир, вирощений при регулярному спілкуванні, зазвичай спокійний, хоча вже самий його розмір потребує обережності.

Гемпшири витривалі та пристосовуються до різних систем утримання, однак їхній розмір і активність визначають мінімальні вимоги до приміщень, огорож і щоденного догляду.

Гігієна та догляд за тілом

• Регулярно оглядати шкіру та коротку щетину на наявність паразитів, порізів і сонячних опіків у зоні білого пояса
• Забезпечувати купальню або грязьову площадку для охолодження та захисту шкіри
• Стежити за станом копит і ознаками кульгавості, оскільки важкі кнури несуть значне навантаження на ноги
• Підтримувати підстилку чистою та сухою для зниження ризику шкірних і респіраторних захворювань

Рух

• Надавати доступ до двору або пасовища для щоденної активності та риття
• Організовувати ротацію пасовищ або забезпечувати матеріал для риття, щоб зайняти активних свиней
• Уникати тривалого утримання в тісних загонах, для породи з високою енергетикою це неприйнятно

Умови утримання

Гемпширам потрібна міцна периметральна огорожа, оскільки велика свиня здатна прорватися крізь слабкі бар'єри. Необхідно забезпечити захищене від протягів укриття на холодний і сирий час року, а також тінь і купальню у спеку: свині з темним забарвленням добре вбирають сонячне тепло і схильні до теплового стресу. Чиста вода має бути доступна постійно.

Як пісна і м'язиста порода, гемпшир добре реагує на збалансований раціон, що підтримує ріст і мускулатуру без надлишкового жиру. Промислові комбікорми, підібрані за стадією життя, покривають більшість потреб; раціон можна доповнювати зерном, кормовими культурами та дозволеними харчовими відходами там, де це дозволено місцевими нормами. Потреба в протеїні максимальна у молодих поросят і знижується в міру дорослішання тварини. Свіжа вода має бути доступна постійно, оскільки її споживання впливає як на приріст, так і на засвоєння корму.

Ласощі та добавки

Овочі та фрукти можна пропонувати в невеликих кількостях як ласощі та збагачення середовища. Пасовище, сіно та коренеплоди додають клітковину і дають свиням заняття. Більшість збалансованих промислових комбікормів містять необхідні вітаміни і мінерали. Додаткові добавки слід вводити лише за рекомендацією ветеринара або зооінженера з живлення, оскільки передозування може завдати шкоди.

Гемпшир вважається витривалою і міцною породою. За доброго догляду свині живуть 6-10 років, хоча товарне поголів'я утримується значно менший строк, а племінних тварин зазвичай виводять з використання раніше. Важка мускулатура та активний спосіб життя потребують постійного контролю стану ніг і суглобів, а темне забарвлення робить управління тепловим стресом пріоритетом.

Профілактика

• Дотримуватися програми вакцинації та боротьби з паразитами, розробленої спільно з ветеринарним лікарем
• Підтримувати приміщення чистими, сухими і добре провітрюваними
• Забезпечувати тінь, воду і купальні для терморегуляції
• Регулярно оглядати копита і кінцівки, особливо у племінного поголів'я
• Карантинувати новоприбулих тварин до їх введення до стада

Гемпшир насамперед відомий як фінальна батьківська порода: кнурів схрещують зі свиноматками інших порід, щоб передати товарному потомству м'язистість і пісність. Породу розводять і в чистоті для збереження цих якостей. Молоді свинки зазвичай досягають случного віку в 6-8 місяців, хоча багато заводчиків вважають за краще зачекати, поки тварина добре розів'ється, перш ніж пускати її у першу случку.

Тільність у свиней триває близько 114 днів, її прийнято запам'ятовувати як три місяці, три тижні і три дні. Свиноматки гемпшир вважаються добрими, дбайливими матерями: вони ретельно доглядають за поросятами і дають рясне молоко. Середній опорос становить близько 8-10 поросят, з варіаціями залежно від віку свиноматки, її вгодованості та умов утримання.

Відлучення поросят проводять зазвичай у 3-8 тижнів залежно від системи господарства. Слід підготувати чисте, тепле місце для опоросу із захистом від роздавлювання поросят, а при роботі поряд із підсисною свиноматкою виявляти обережність.