Дюрок

Дюрок належить до найбільш поширених м'ясних порід свиней у США і зустрічається на фермах у багатьох країнах світу. Масть варіює від світло-золотистої до темно-махагонової, будова тіла важка і м'язиста. Дорослі тварини великі: кабани нерідко сягають 350-450 кг, свиноматки дещо легші.

Порода відрізняється стабільним приростом маси і високою конверсією корму, що й обумовило її широке застосування як термінального виробника при промисловому схрещуванні. М'ясо мармурове, добре утримує вологу під час термічної обробки, завдяки чому дюрок користується попитом у виробників, орієнтованих на смакові якості продукту.

Окрім продуктивності, дюрок відомий спокійним, добродушним вдачею. Тварини загалом флегматичні та зручні в поводженні порівняно з рядом інших великих порід, що робить породу придатною як для інтенсивного утримання, так і для невеликих пасовищних господарств.

Кому підходить дюрок

Дюрок підходить тваринникам, яким потрібна витривала, швидкоросла свиня для виробництва м'яса, а не домашній улюбленець. Через великий розмір і силу тварин необхідні надійне огородження й обладнані місця для роботи з ними, тому порода більше підходить власникам невеликих ферм і комерційним виробникам з відповідною інфраструктурою, ніж початківцям з обмеженим простором.

Історія дюрока сягає червоних свиней, яких розводили на північному сході США в першій половині XIX століття. Основу породи склали дві регіональні популяції: джерсі-ред з Нью-Джерсі, велика і довготіла червона свиня, та дюрок з Нью-Йорку, більш компактна червона свиня.

Прийнято вважати, що нью-йоркська лінія отримала свою назву на честь відомого рисистого жеребця того часу, проте точний шлях цього імені не задокументований з достатньою визначеністю. У середині XIX століття заводчики Нью-Йорку та Нью-Джерсі схрещували обидва типи, щоб поєднати великий розмір джерсі-ред з будовою тіла та витривалістю нью-йоркського поголів'я.

Об'єднана порода отримала назву дюрок-джерсі, яку згодом скоротили в побуті до дюрок. Наприкінці XIX та на початку XX століття вона поширилася на захід, у кукурудзяні штати, де швидкість росту та кормова ефективність добре відповідали зерновому відгодівлю.

У XX столітті дюрок став однією з ключових порід американського свинарства і був широко експортований. Сьогодні він залишається стандартним компонентом програм комерційного схрещування, як правило виступаючи у ролі батьківської лінії для товарного молодняку.

Дюрок, важка, глибокотіла свиня, виведена для розвитку м'язової маси та інтенсивного росту. Спина злегка аркоподібна, тулуб довгий і широкий, ноги міцні з добрим кістяком. Вуха середнього розміру, звислі, нависають над очима, що відрізняє породу від прямовухих типів. Голова помірно увігнута, рило середньої довжини.

Масть і забарвлення

Забарвлення є найбільш впізнаваною ознакою породи. Допустимі відтінки варіюють від блідо-золотистого до темного, майже коричневого махагону, найпоширеніший середній вишнево-червоний. Щетина коротка, шкіра під нею зазвичай відповідного червонуватого тону. Перевага надається однотонному забарвленню; надлишкова чорна щетина або білі плями вважаються вадою за більшістю стандартів породи.

Дюрок має репутацію врівноваженої, рівної за характером свині. Свиноматки, як правило, уважні матері і в період опоросу поводяться менш агресивно, ніж представники ряду інших порід, що сприяє збереженню поросят. Кабани можуть бути великими і потужними, тому поводження з ними потребує обережності, однак загалом порода вважається керованою.

З добре знайомими людьми дюрок спокійний і слухняний, добре реагує на звичний розпорядок годування і тихі рухи. Стосовно незнайомих людей спочатку може виявляти настороженість, але рідко панікує. Свині, соціальні тварини, і дюроки краще почуваються в групах, де можуть риятися, купатися в багнюці та спілкуватися між собою. Як і всі свині, вони розумні й допитливі, тому надійні загони та елементи збагачення середовища допомагають запобігти нудьзі і деструктивній поведінці.

Дюрок, міцна порода, що пристосовується до різних кліматичних умов, хоча коротка одношарова щетина вимагає захисту від екстремальних температур. Червона шкіра і масть дають дещо кращу стійкість до сонця порівняно з білими породами, але тварини все одно можуть отримувати сонячні опіки, тому в жарку погоду необхідні тінь і купальня.

Догляд

• Забезпечте купальню або грязьову ванну: свині використовують її для охолодження і боротьби з зовнішніми паразитами
• Регулярно оглядайте шкіру на предмет сонячних опіків, корости або вошей
• За потреби підрізайте або перевіряйте копита і прибулі пальці, особливо у племінних кабанів і свиноматок

Фізична активність

• Надавайте місце для риття і переміщення; порода добре підходить для пасовищного або просторого загінного утримання
• За можливості чергуйте вигули для підтримання стану грунту і зниження паразитарного навантаження
• Забезпечте матеріали для риття або міцні предмети як збагачення середовища

Умови утримання

Дюроків утримують у сухих, захищених від протягів приміщеннях з глибокою підстилкою в холодну погоду, з хорошою вентиляцією і тінню в жарку. Огородження має бути міцним, оскільки дорослі свині важкі й здатні зламати ненадійні бар'єри. Забезпечте постійний доступ до чистої води, яка також необхідна для охолодження.

Дюрок ефективно використовує корм і швидко набирає масу, тому раціони мають відповідати стадії та меті утримання тварини. Промислові комбікорми, як правило, базуються на зерні, наприклад кукурудзі або ячмені, з додаванням білкового компонента, наприклад соєвого шроту, збалансовані за енергією, амінокислотами, вітамінами та мінералами. Пасовищний корм, сіно і дозволені харчові відходи можуть доповнювати раціон, але рідко повністю його замінюють для швидкоростучих тварин.

Ласощі та добавки

Кормові трави, коренеплоди й надлишки городньої продукції в помірних кількостях підходять як періодичні ласощі. Більшість збалансованих промислових комбікормів вже містять необхідні вітаміни та мінерали, тому додаткові добавки слід вводити лише за рекомендацією ветеринара або спеціаліста з живлення, щоб уникнути дисбалансу.

Дюрок вважається витривалою, міцною породою з хорошою конституцією. За належного утримання у неї практично немає породоспецифічних проблем, а більшість захворювань характерна для свиней загалом. Природна тривалість життя становить близько 6-10 років, хоча товарних тварин вирощують значно менше, а на тривалий термін залишають лише племінне поголів'я. У жаркому кліматі через великий розмір і відсутність потовиділення порода особливо схильна до теплового удару.

Профілактика

• Виконуйте програму вакцинації та протипаразитарних обробок, розроблену спільно з ветеринаром
• Забезпечте чисту суху підстилку і хорошу вентиляцію для зниження ризику респіраторних захворювань
• Регулярно перевіряйте копита, кінцівки та загальний стан вгодованості
• Дотримуйтесь заходів біобезпеки для запобігання проникненню особливо небезпечних хвороб у стадо

Дюроки досягають статевої зрілості приблизно в 6-8 місяців, хоча ремонтних свинок, як правило, осіменяють дещо пізніше, після досягнення необхідних розмірів і кондиції. Свиноматка приходить у охоту приблизно кожні 21 день. Після парування вагітність триває близько 114 днів, що прийнято запам'ятовувати як три місяці, три тижні і три дні.

Величина посліду зазвичай складає 8-12 поросят. Свиноматки дюрок мають добру репутацію за материнськими якостями та молочністю, що сприяє збереженості поросят. У промислових умовах поросят зазвичай відлучають у трьох-чотиритижневому віці, в екстенсивних системах дещо пізніше. Порода швидко росте, і відлучені поросята швидко набирають вагу при переведенні на збалансований раціон для росту. Кабани широко використовуються як термінальні виробники, передаючи помісному потомству свої показники росту та якості м'яса.