Вовниста

Вовняна лама є сильно вкритим руном різновидом домашньої лами (Lama glama), великого верблюдоподібного, що походить з Анд Південної Америки. Від лам зі світлішим покривом її відрізняє товсте, насичене волокном хутро, яке нерідко опускається по ногах, покриває шию та значну частину морди. Дорослі особини зазвичай сягають близько 1,7 до 1,8 метра у висоту до голови та важать від 130 до 200 кілограмів.

Як і інші лами, вовняний тип є стадною твариною, що зближується з компаньйонами й дотримується стабільного розпорядку. Після регулярного приручення лама поводиться спокійно поруч із людьми, а чимало особин достатньо допитливі, щоб самостійно підходити до відвідувачів. Породу цінують за виробництво волокна, у деяких регіонах використовують як в'ючну тварину, а дедалі частіше тримають як компаньйона та охоронця дрібної худоби.

Густе руно, завдяки якому вовняна лама отримала свою назву, потребує більше уваги, ніж покрив корокошерстих лам. Власники стрижуть волокно, зазвичай раз на рік, аби тварина відчувала себе комфортно і щоб зібрати шерсть. За такого догляду вовняна лама підходить власникам, які мають простір, час для грумінгу та інтерес до роботи з волокном.

Кому підходить

Вовняна лама пасує господарям, які мають пасовище, укриття та готові доглядати велику тварину з густим руном. Це не домашній улюбленець для помешкання. Оскільки лами є соціальними тваринами, їм краще в парах або невеликих групах, а не поодинці. Найчастіше цих тварин утримують ті, хто цікавиться волокном, хоче спокійного мешканця пасовища або охоронця для овець і кіз.

Лама є однією з найдавніших одомашнених тварин в Америці. Одомашнення відбулося у високих Андах Перу та прилеглих нагір'ях; за археологічними свідченнями, цей процес розпочався кілька тисяч років тому. Диким предком домашньої лами є гуанако.

В андських суспільствах лама посідала центральне місце в повсякденному житті. Вона переносила вантажі гірськими стежками, постачала волокно для тканин, давала м'ясо та шкури, а її гній використовувався як паливо та добриво. Пастухи утримували великі отари й протягом поколінь відбирали тварин за потрібними ознаками, у тому числі за густиною покриву в холодніших і вищих районах.

Густошерсті лами, різновид, який нині часто називають вовняним, сформувалися там, де щільне волокно слугувало і захистом від холоду, і заготовлюваним продуктом. Після контакту з європейцями в XVI столітті чисельність лам у деяких районах скоротилася через поширення завезеної худоби, проте тварини залишалися важливими по всіх Андах.

Починаючи з кінця XX століття лам стали вивозити до Північної Америки, Європи та Австралії, де їх утримують заради волокна, участі в упряжній роботі, виставках, а також як охоронців та компаньйонів. Особини з вовняним покривом популярні в цих умовах завдяки волокну та зовнішньому вигляду.

Вовняна лама має довгу шию, прямостоячі банановидні вуха та стрункі ноги, характерні для лам загалом, у поєднанні з незвично густим руном. Руно покриває тіло й добре спускається по ногах і шиї; чимало особин мають волокно на лобі та щоках. Завдяки цьому тварина виглядає округлою та пухнастою порівняно з короткошерстими ламами.

Голова відносно витончена, з великими очима та спокійним виразом. Лами мають роздвоєну верхню губу й подушкуваті двопалі ступні, пристосовані до нерівного ґрунту.

Покрив і забарвлення

Визначальною особливістю є покрив. Руно вовняної лами товсте й може вирости довгим між стриженнями, саме тому щорічна стрижка є стандартом. Забарвлення дуже мінливе: зустрічаються суцільні білий, кремовий, пісочний, коричневий, сірий і чорний кольори, а також плямисті та клаптясті поєднання. Волокно м'яке; у добре виведених тварин ості майже немає, що робить його придатним для прядіння та виготовлення тканин.

Вовняна лама відома покірливою та лагідною вдачею. Це стадна тварина, що прив'язується до інших лам і воліє товариства, тому утримання однієї особини не рекомендується. Поруч із знайомими господарями вона спокійна і слухняна, а допитливість породи спонукає чимало особин самостійно підходити до нових людей або предметів.

З незнайомцями добре соціалізована вовняна лама зазвичай розслаблена, проте уважна. Лами спілкуються за допомогою пози тіла, положення вух та гудіння; вони можуть плюватися, коли відчувають загрозу або змагаються за їжу, однак плюватися на людей у тварин, з якими поводяться терпляче, трапляється рідко. З іншими домашніми тваринами та дрібною худобою порода загалом мирна, а деяких лам утримують спеціально для охорони овець або кіз від хижаків.

Рання і лагідна привчка має значення. Лама, яку надмірно балують у період виховання тварини, вирощеної вручну, може ставати настирливою у дорослому віці, тому послідовне встановлення меж у молодості формує стійкішу тварину.

Догляд зосереджений навколо густого покриву, копит, а також соціальних і фізичних потреб тварини. Щільне руно затримує тепло, тому стрижка й перевірка покриву є частиною звичайного менеджменту.

Грумінг

• Стрижіть руно раз на рік, зазвичай навесні, щоб запобігти перегріву та зібрати волокно.
• Перевіряйте покрив на ковтунці, бруд та паразитів, приділяючи увагу ногам і черевній частині.
• Підрізайте копита за потреби, оскільки на м'якому ґрунті вони самостійно не стачуються.
• Слідкуйте за нижніми різцями та доручайте ветеринару або досвідченому доглядачеві усувати надмірне відростання.

Фізичне навантаження

• Забезпечуйте щоденний доступ до пасовища для пасіння та руху.
• Надавайте простір для ходьби та бігу, що підтримує м'язи та копита в доброму стані.
• Навчені в'ючні лами потребують регулярних прогулянок під легким навантаженням.

Умови утримання

Ламам потрібна надійна огорожа, суха захист від дощу та вітру, а в спеку також тінь. Перегрів є більшим ризиком, ніж холод, для тварини з густим руном, тому тінь, вентиляція та свіжа вода є обов'язковими влітку. Товариство принаймні ще однієї лами є частиною базового добробуту.

Лами є ефективними пастбищними тваринами, пристосованими до мізерної андської рослинності, і перетворюють скромний корм на хорошу вгодованість. Основу раціону становлять пасовище та лучне сіно. Більшість дорослих лам у задовільній кондиції потребують мало зернових або не потребують їх зовсім, а перегодовування концентратами призводить до ожиріння. Чиста вода повинна бути доступна завжди, а мінеральна добавка вільного вибору, розроблена для верблюдоподібних або для овець із низьким вмістом міді, допомагає покрити потребу в мікроелементах.

Ласощі та добавки

Невелику кількість безпечних овочів і фруктів, наприклад шматочків моркви або яблука, можна використовувати обмежено для навчання. Основними добавками є мінеральна суміш для верблюдоподібних, а там, де місцеві ґрунти бідні, в зимовий період для темнозабарвлених тварин також додатковий вітамін D. Будь-яку зміну раціону вводять поступово, щоб не порушити роботу травного тракту.

Вовняна лама є витривалою твариною, яка за належного менеджменту зазвичай живе від 15 до 25 років. Більшість проблем зі здоров'ям пов'язані з умовами утримання, а не зі спадковими захворюваннями. Густий покрив робить тепловий стрес провідним сезонним ризиком, а регулярне виведення паразитів, перевірка зубів і догляд за копитами запобігають більшості інших проблем.

Профілактичний догляд

• Щорічне ветеринарне обстеження з оцінкою кондиційної вгодованості.
• Планові вакцинації та контроль паразитів за схемою, встановленою ветеринаром.
• Регулярне підрізання копит і перевірка зубів.
• Щорічна стрижка та управління тепловим навантаженням у теплу пору.
• Чиста вода та збалансований грубий корм протягом усього року.

Самиці лам зазвичай досягають репродуктивної зрілості приблизно у 18 до 24 місяців, набравши достатню масу тіла, тоді як самців, як правило, використовують для розведення від двох до трьох років. Лами є індукованими овуляторами: самиця вивільняє яйцеклітину у відповідь на парування, а не в рамках фіксованого циклу, тому спарювання можливе майже в будь-яку пору року. Спарювання відбувається в положенні самиці «куш», а після успішного злучення самиця, як правило, відмовляється від подальших зближень.

Вагітність триває приблизно 11,5 місяця, близько 350 днів, і майже завжди завершується народженням одного приплоду, якого називають кріа. Двійнята трапляються рідко. Пологи зазвичай відбуваються вдень, а здорове кріа, як правило, стоїть і ссе протягом кількох годин після народження. Кріа відлучають приблизно у чотири до шести місяців. За умови густошерстих батьків заводчики приділяють увагу якості волокна поряд із екстер'єром і темпераментом.