Змішаної Породи Лама

Лама змішаної породи є домашньою ламою (Lama glama), предки якої належать до двох або більше окремих ліній без задокументованого племінного відбору, або чиї предки поєднують визнані типи лам. Більшість лам за межами спеціалізованих племінних програм є особинами змішаної породи. Їхнє походження може поєднувати короткошерстий тип Ккара (Класичний) із густововняним типом Тампулі (Ланудa), або ж включати схрещування з альпаками, тоді тварин іноді називають уарісо.

Оскільки жоден єдиний стандарт їх не визначає, лами змішаної породи мають широку мінливість за довжиною вовни, розміром тіла та якістю волокна. Більшість дорослих особин є великими тваринами в межах типового розмірного діапазону для лам, хоча особини зі значною часткою генів альпаки можуть бути меншими та мати густіше руно. Робочі якості лам, спокійна вдача, впевненість при пересуванні по пересіченій місцевості та витривалість, властиві всій змішаній популяції, оскільки ці риси є спільними для всіх домашніх лам незалежно від типу.

Лами змішаної породи становлять значну частку поголів'я в Північній Америці, Європі та Австралазії, де вихідне поголів'я часто завозилося з Південної Америки без суворого відбору за типом. Їх утримують на фермах і присадибних ділянках для виробництва волокна, як в'ючних тварин, для охорони отар овець і кіз, а також як компаньйонів.

Кому підходить

Лами змішаної породи підходять власникам, яким потрібна витривала та різнобічна верблюдова тварина без необхідності реєстрованого родоводу. Вони практичні для невеликих ферм і сільських угідь, де потрібне пакування вантажів, заготівля вовни або охорона отари, а також для власників, які воліють придбати тварин із наявних стад, а не купувати у спеціалізованих розплідників. Тваринам потрібні захищені пасовища, товариство хоча б однієї іншої верблюдової тварини та регулярний догляд; вони не пристосовані до міських умов із обмеженим простором.

Лам було одомашнено від дикого гуанако (Lama guanicoe) у високогірних Андах сучасного Перу та Болівії кілька тисяч років тому. Археологічні свідчення вказують на те, що одомашнення відбулося щонайменше 5 000 до 6 000 років тому, що робить ламу однією з найдавніших свійських тварин в Америці. З ранніх часів одомашнення лами існували у різних типах. Андські скотарі розрізняли короткошерстий тип Ккара як робочий та в'ючний, а густововняний тип Тампулі або Ланудa виділяли як волокновий. У деяких громадах ці типи утримували й розводили окремо, але в багатьох пастівничих ситуаціях обидва типи жили й парувалися разом без суворого контролю, що давало помісних особин із усім спектром проміжних довжин вовни та форм тіла.

За часів держави інків і протягом колоніального періоду поголів'я лам налічувало мільйони й слугувало основним в'ючним транспортом на дорожній мережі Анд. Управління поголів'ям було прагматичним, а не породно-орієнтованим, і природне змішування типів було звичним там, де великі стада пасли на спільних пасовищах.

Окрема категорія помісних особин з'явилася внаслідок схрещування лам із близькоспорідненою альпакою (Vicugna pacos). Такі помісі відомі як уарісо, якщо самець-лама є батьком потомства від самиці-альпаки, та як місто в зворотному випадку. Їх виводили з метою поєднання розміру лами з тонкістю волокна альпаки. Фертильність гібридів знижена, але не відсутня, і популяції уарісо існують у Південній Америці вже кілька сотень років.

Експорт лам до Північної Америки набув активного характеру в 1970-х роках і розширився впродовж 1980-х і 1990-х. Перші імпортери відбирали тварин із різноманітних південноамериканських джерел, нерідко без записів про чистоту типу. Унаслідок цього вихідна популяція Північної Америки була генетично змішаною від самого початку. Подальше розведення в Північній Америці, Європі, Австралії та Новій Зеландії продовжувало поєднувати ознаки Ккари та Тампулі, що призвело до великої популяції тварин, які не відповідають жодному з типів виключно.

Нині племінні реєстри лам існують у кількох країнах, однак зареєстровані тварини складають лише невелику частку від загальносвітової популяції. Більшість лам за межами Південної Америки, а також значна частина всередині неї, є особинами змішаної породи.

Лами змішаної породи не мають єдиного характерного вигляду. Найпомітніше варіює довжина та густота вовни: вона може бути будь-якою між короткою чистошкірою Ккарою та густововняним Тампулі. У багатьох помісних особин вовна на тулубі середньої довжини, а морда та ноги частково покриті вовною; в деяких є чуб або гребінь із довшого волокна на голові. Пропорції тіла здебільшого відповідають стандартному силуету лами: довга, вертикальна шия, голова клиновидної форми з вухами, вигнутими всередину у формі бананів, і довгі ноги з дволопатевими м'якими копитами.

Розміри мінливі, але зазвичай відповідають нормальному діапазону для лам. Тварини зі значною часткою генів альпаки, як правило, менші, мають кругліше тіло, коротші ноги та більш тупу морду. Забарвлення у всіх помісних особин дуже різноманітне, оскільки в незареєстрованих стадах колір вовни до уваги не береться.

Варіативність вовни

Ступінь вовняного покриття морди та ніг є найчіткішим візуальним показником типового походження. Особина з чистою мордою та ногами несе більший вплив Ккари; особина з густою вовною на морді, лобі та верхній частині ніг несе більший вплив Тампулі. Проміжні тварини, що є більшістю в помісних стадах, мають часткове покриття. Тонкість волокна також варіює: тварини з меншою часткою генів альпаки дають грубіше руно, придатне для килимів та мотузок, тоді як ті, що мають більший вплив альпаки, можуть давати волокно, достатньо тонке для прядіння одягу.

Основний темперамент домашньої лами загалом однаковий у всіх типів та помісних особин. Лами спокійні, допитливі та пильні. Вони уважно спостерігають за довкіллям, запам'ятовують досвід поводження і добре реагують на послідовний, ненав'язливий режим. Лама змішаної породи, яку з раннього віку привчали до людського контакту, зазвичай легко вдягає недоуздок, іде на поводі та витримує ветеринарні процедури.

У спілкуванні з людьми більшість змішаних лам швидше терпимі та лагідні, ніж відкрито ласкаві. Вони тримають невелику особисту дистанцію з відомими їм людьми, а до незнайомців ставляться уважно, але без агресії. Сплювання є нормальним сигналом внутрішньовидового спілкування, що використовується переважно через їжу або ранговий статус. На людей воно спрямоване рідко, зазвичай коли тварина відчуває себе в пастці або коли з нею поводяться грубо.

Щодо інших тварин: лами є стадними і відчувають стрес в ізоляції. Змішані лами, яких утримують разом із вівцями чи козами, нерідко перебирають на себе охоронну роль: займають позицію на краю отари та подають сигнал тривоги або активно зустрічають хижаків на кшталт собак і лисиць. Така поведінка не є навченою; вона відображає природну пильність і готовність проганяти незнайомих тварин.

Різниця в поведінці між помісними особинами частіше пов'язана з раннім поводженням, ніж із генетичним походженням. Тварини, які мали мінімальний контакт із людиною протягом перших місяців, складніші в роботі в дорослому віці. Добре підготовлені лами змішаної породи зазвичай такі ж слухняні, як і будь-яка зареєстрована порода.

Щоденний догляд відповідає стандартним вимогам для всіх домашніх лам із коригуванням залежно від індивідуальної довжини вовни та призначення тварини. Густововняні помісні особини потребують щорічної стрижки; короткошерстим може знадобитися лише підстригання або жодної стрижки взагалі. Змішане генетичне походження суттєво не змінює вимог до догляду.

Середовище та укриття

Лами змішаної породи витривалі та добре переносять холод і висоту. Їм потрібне сухе, провітрюване укриття, достатньо велике, щоб усі тварини могли стояти та лежати з комфортом, тінь влітку, а також захист від прослоченого дощу. Огорожа повинна мати висоту від 1,2 до 1,5 метра і не містити колючого дроту на рівні лами, оскільки він може пошкодити вовну та шкіру. Пасовище слід перевіряти на наявність токсичних рослин: хрестовик, тис, рододендрон і папороть-орляк. Ніколи не тримайте одну ламу на самоті. Для нормального самопочуття тварин потрібно щонайменше дві верблюдових.

Фізична активність

Достатній простір для випасу забезпечує більшу частину потрібного руху. В'ючним тваринам корисні регулярні прогулянки для тренування та заняття з навантаженням. Охоронні тварини, що пасуться разом із отарою, залишаються активними завдяки патрульній поведінці. Лами, яких тримають на пасовищі без конкретного завдання, однаково потребують простору для бігу, ігор і купання в пилу.

Лами мають тришлунковий шлунок і ефективно переробляють клітковину, тобто отримують достатнє харчування з корму, який був би недостатнім для великої рогатої худоби або коней такої ж маси. Основу раціону складають пасовищна трава та сіно. Лами змішаної породи не мають відмінних харчових потреб порівняно з тваринами зареєстрованих типів: потреби залежать від стадії розвитку, навантаження та кондиції тіла, а не від походження.

Ожиріння є поширеною проблемою у лам, яких утримують на багатих пасовищах без достатнього навантаження або обмеження корму. Цільовий показник кондиції тіла для більшості дорослих особин становить 3 бали за п'ятибальною шкалою. Ребра мають промацуватися при легкому натисканні, але не повинні бути видимими. У надмірно відгодованих тварин вищий ризик теплового стресу та метаболічних порушень.

Дефіцит мінеральних речовин поширений у багатьох регіонах. Вміст селену, міді та цинку на пасовищах і в сіні нерідко нижче потреб лам. Вільний мінеральний корм, спеціально призначений для верблюдових, або мінеральна суміш для лам і альпак покриває більшість регіональних потреб. Не використовуйте мінеральні добавки для овець, оскільки в них обмежений вміст міді, якого верблюдовим недостатньо.

Вода та сіль

Чиста вода має бути доступна постійно. У морозну погоду підігріті поїлки запобігають зневодненню. Звичайна біла сіль у вільному доступі задовольняє потреби в натрії та стимулює достатнє споживання води. Не замінюйте сольовий брикет для великої рогатої худоби або коней єдиним джерелом мінеральних речовин.

Лами змішаної породи не мають окремого профілю захворювань порівняно з тваринами зареєстрованих типів. Ризики для здоров'я відображають видову біологію, умови утримання та географічний регіон, а не походження. Широкий генетичний фон помісних особин не дає вимірних переваг або недоліків у здоров'ї порівняно з тваринами закритих типів на рівні популяції.

Найважливішим поточним завданням управління здоров'ям у більшості регіонів є контроль паразитів. Шлунково-кишкові нематоди, зокрема Haemonchus contortus (дротяний черв'як), спричиняють серйозне схуднення та анемію. Цілеспрямоване лікування на основі підрахунку яєць у калі та методу FAMACHA є стійкішим, ніж планова профілактична дегельмінтизація, яка прискорює резистентність.

Програма профілактичного догляду

• Плановий підрахунок яєць у калі кожні 8 до 12 тижнів із цілеспрямованим лікуванням.
• Щорічний ветеринарний огляд із оцінкою стану зубів і кондиції тіла.
• Регіональний графік вакцинації за рекомендаціями; клостридіальні вакцини застосовуються в більшості регіонів утримання верблюдових.
• Підрізання кігтів 2 до 4 разів на рік.
• Добавки селену та мінералів відповідно до місцевого аналізу корму.
• Стрижка до настання теплого сезону для тварин із густою вовною.
• Карантин і тестування нових тварин перед введенням до стада.

Лами змішаної породи розмножуються за тією ж схемою, що й усі домашні лами. Самки досягають репродуктивної зрілості у віці від 12 до 18 місяців, хоча більшість досвідчених заводчиків відкладає першу случку до моменту, коли самка досягне щонайменше двох третин очікуваної дорослої маси та матиме задовільну кондицію тіла. Занадто раннє парування затримує ріст і збільшує ускладнення під час вагітності. Самці стають здатними до розмноження приблизно у віці від 2 до 3 років.

Лами є індукованими овуляторами. Самка не має фіксованого статевого циклу; овуляція відбувається під впливом спарювання. Це означає, що розмноження може відбуватися в більшу частину року, хоча багато заводчиків надають перевагу весняному парюванню, щоб отримати крія наступної весни, коли умови м'якші. Спарювання відбувається в положенні куш (лежачи), а самець протягом усього акту видає характерний звук, що називається орглінгом.

Вагітність триває приблизно 11,5 місяця (від 340 до 350 днів). Народження однієї тварини є нормою; двійні рідкісні та пов'язані з підвищеним ризиком як для матері, так і для потомства. Роди найчастіше відбуваються вдень. Здорове крія зазвичай стає на ноги протягом 30 до 90 хвилин і починає ссати матір протягом кількох годин. Відлучення відбувається у віці від 4 до 6 місяців.

Схрещування лам з альпаками практикується в деяких регіонах із метою поєднання тонини волокна альпаки з розміром лами. Потомство називають уарісо (батько лама, мати альпака) або місто (батько альпака, мати лама). Уарісо більші за альпак і мають руно проміжної тонини. Вони загалом фертильні, проте мають нижчу репродуктивну успішність порівняно з обома батьківськими видами, а їхнє волокно за якістю посідає проміжне місце між двома видами. Племінні програми, орієнтовані на уарісо, вимагають ретельного відбору і рідше зустрічаються за межами Південної Америки.

У незареєстрованих стадах ненавмисне парування між членами стада є найбільш поширеною причиною появи помісного потомства. Роздільне утримання самців і самок за межами запланованих сезонів парування є основною стратегією управління відтворенням.