Вестфальська

Вестфальський кінь (нім. Westfale) - теплокровна порода, виведена у регіоні Вестфалія на заході Німеччини. Це одна з найчисельніших і найбільших за розміром популяцій серед німецьких теплокровних порід. Вестфальська порода тісно пов'язана з ганноверською: вони мають спільну кров і схожий напрям розведення. Обидві студбуки давно співпрацюють, і багато вестфальських жеребців ведуть своє походження від ганноверських родоначальників.

Порода виводиться переважно як спортивний кінь для виїздки та конкуру; також використовується у триборстві та як загальна верхова тварина. Вестфальські коні поєднують спокійний, керований норов з розмірами, масштабом і рухами, необхідними для змагань вищого рівня. Студбук ведеться Вестфальським кінним студбуком у Мюнстер-Хандорфі.

Вестфальські коні є одними з найбільших у діапазоні верхових порід і зазвичай живуть від 25 до 30 років за належного догляду. Це однотонні коні, найчастіше гнідої, темно-гнідої, рудої, вороної або сірої масті.

Кому підходить

Вестфальський кінь підходить вершникам, яким потрібен спортивний кінь із великими розмірами та виробленими рухами. Рівний характер робить його кероваими для здібних аматорів, а спортивні здібності дають професійним вершникам коня для виїздки та конкуру вищого рівня. Як великий кінь із серйозними потребами у фізичному навантаженні, він найкраще утримується там, де є доступ до вигулу та регулярної роботи, а не як кінь для рідкісних прогулянок.

Конярство у Вестфалії має давню аграрну історію, але сучасна порода сформувалася завдяки організованому державному контролю над розведенням. Прусський державний кінний завод у Варендорфі, заснований у 1826 році, став центром розведення у регіоні та постачав жеребців місцевим власникам кобил.

У ранній період вестфальське розведення давало більш важких коней, придатних для сільськогосподарських робіт і легкого тяглового використання. У міру того як механізація протягом XX століття знижувала потребу у робочих конях, заводчики переорієнтували поголів'я на більш легкого, спортивного верхового коня.

Для досягнення цієї мети вестфальські заводчики активно використовували сусідній ганноверський студбук, застосовуючи ганноверських жеребців і принципи ганноверського розведення. Ця співпраця пояснює, чому вестфальська і ганноверська породи залишаються близькоспорідненими, мають спільну кров і єдину мету - виробництво конкурентоспроможних спортивних коней.

Вдосконалений вестфальський кінь утвердився як провідна спортивна порода у другій половині XX століття, даючи коней, які успішно виступали на міжнародних змаганнях з виїздки та конкуру. Реєстрація породи здійснюється через Вестфальський кінний студбук зі штаб-квартирою в Мюнстер-Хандорфі.

Вестфальський кінь має статуру сучасного теплокровного спортивного коня: прямокутний, добре складений корпус з виразною головою, довгою косою лопаткою, чітко вираженою холкою та сильним, мускулистим задом. Шия добре поставлена і дугоподібна, кінцівки правильні з чистими суглобами і доброю кісткою. Рухи - визначальна риса: широкі, пружні алюри дають коневі простір для виїздки та поштовх для конкуру.

Масть і забарвлення

Вестфальські коні - однотонні. Гнідий, темно-гнідий, рудий, вороний та сірий кольори широко поширені; зустрічаються білі позначки на голові та ногах. Шерсть коротка і тонка влітку, взимку виростає більш густий покрив. При відборі перевага надається правильній статурі та якості рухів, а не будь-якій конкретній масті.

Вестфальський кінь виводиться з урахуванням не лише спортивних здібностей, але й керованого темпераменту. Коні цієї породи зазвичай спокійні, врівноважені та поступливі, з вираженим бажанням догодити вершнику. Саме ця риса характеру є однією з головних причин цінності породи у спорті: поєднання тямущого розуму з талантом дає надійного партнера на змагальному майданчику.

У роботі з людьми вестфальський кінь чуйний і слухняний при послідовній роботі. У присутності незнайомців він зазвичай стійкий, а не нервовий, хоча, як і будь-який великий кінь, він потребує впевненого поводження. З іншими кіньми він, як правило, товариський і добре вписується у табун. Завдяки розуму та спортивним здібностям він найкраще почувається при регулярній роботі та чіткому, справедливому тренуванні; без достатнього навантаження кінь таких розмірів і темпераменту може стати неспокійним.

Догляд за вестфальським конем відповідає стандартному утриманню спортивного коня, але враховує великі розміри та спортивні якості тварини. Регулярний грумінг підтримує шкіру та шерсть у здоровому стані, а також дає щоденну можливість перевірити коня на наявність травм, жару або набряків, що важливо для коня в постійній роботі.

Грумінг

• Щодня чистити скребком і щіткою для видалення бруду та линялого волосся
• Перед і після роботи вибирати копита, щоб видалити каміння та забруднення
• Розчісувати гриву та хвіст, periodically чистити препуцій або вим'я
• Купати за потреби, особливо після інтенсивної роботи в теплу погоду
• Запрошувати ковалів кожні 6-8 тижнів і стоматолога не рідше одного разу на рік

Фізичні навантаження

• Забезпечувати щоденний вигул у паддоку або на пасовищі
• Працювати під сідлом або на корді більшість днів тижня
• Проводити розминку та заминку для захисту суглобів і сухожиль
• Поступово нарощувати навантаження перед змаганнями або підвищенням інтенсивності роботи

Умови утримання

Вестфальські коні добре почуваються у чистій, добре провітрюваній стайні з регулярним доступом до вигону. Вони добре переносять помірний клімат і відрощують зимову шерсть; у холодну або вологу погоду потрібні попона та укриття, а в спеку - тінь і достатня кількість води. Великому коневі необхідний просторий денник і безпечний, добре огороджений вигул.

Як і всі коні, вестфальський є пасовищною твариною, раціон якої повинен будуватися на грубому кормі. Якісне сіно або пасовищна трава мають складати основу добового раціону, забезпечуючи клітковину, необхідну травній системі коня. Загальна рекомендація - давати грубий корм у кількості приблизно 1,5-2% від маси тіла на добу. Концентрати - зерно або готові корми - додають залежно від інтенсивності роботи; коню в умовах важких змагальних тренувань потрібно більше енергії, ніж коню в легкій роботі або на відпочинку.

Ласощі та добавки

Небільшкі шматочки моркви або яблука є безпечними ласощами. Слід забезпечити доступ до солі або мінерального блоку, а збалансована вітамінно-мінеральна добавка може бути корисною там, де в грубому кормі недостатньо певних поживних речовин. Будь-яку суттєву зміну раціону слід проводити поступово протягом 7-10 днів для захисту травного тракту, і чиста вода повинна бути доступна завжди.

Вестфальський кінь - здорова, витривала порода, яка за хорошого утримання зазвичай живе 25-30 років. Як велика спортивна порода, що використовується у вимогливому спорті, вона найбільш схильна до захворювань опорно-рухового апарату, а також до загальноконячих проблем - коліки та ламініту. Відповідальні заводчики перевіряють племінне поголів'я для зниження ризику спадкових захворювань, а регулярна ветеринарна допомога дозволяє більшості коней підтримувати форму протягом тривалої кар'єри.

Профілактика

• Щорічні ветеринарні огляди та базові вакцинації
• Регулярна дегельмінтизація на основі аналізу яєць гельмінтів у калі
• Відвідування коваля кожні 6-8 тижнів
• Стоматологічний огляд не рідше одного разу на рік
• Поступове нарощування навантажень і правильна розминка для захисту суглобів і сухожиль

Навченість - одна з визначальних якостей вестфальського коня. Порода розумна і прагне догодити вершнику, що робить її здатною швидко навчатися і слухняною при справедливому поводженні. Саме тому вестфальські коні досягають вищих рівнів у виїздці та конкурі. Та сама розумність означає, що коні погано реагують на жорстке або непослідовне поводження, тому спокійне, методичне тренування дає найкращі результати. Молодих коней зазвичай починають сідлати приблизно у три роки, поступово збільшуючи навантаження у міру дозрівання організму.

Основи

1. Закласти основи роботи з рук: водіння в поводу, прив'язування, розчищення копит і основи поведінки
2. Ввести роботу на корді для навчання голосовим командам і розвитку балансу та фізичної форми
3. Садити коня та поступово привчати до ваги вершника
4. Навчити шенкельним та поводним засобам впливу, переходам між кроком, риссю та галопом
5. Додавати бічні рухи, жердини та невеликі перешкоди у міру зростання сили та впевненості
6. Переходити до обраної дисципліни після закладення міцного фундаменту

Розведення вестфальської породи здійснюється через Вестфальський кінний студбук, який оглядає та допускає племінне поголів'я для підтримки якості та спрямованості на спортивні показники. Жеребці повинні пройти випробування з працездатності та оцінку екстер'єру перед ліцензуванням, а кобили оцінюються та вносяться до студбуку відповідно до класу. Саме завдяки цьому відбору порода стабільно дає спортивних, добронравних коней.

Кобили досягають племінного віку приблизно у три-чотири роки. Жеребність триває близько 11 місяців, і кобила зазвичай дає одне лоша; двійні у коней рідкісні та небажані. Лошат зазвичай відлучають приблизно у шість місяців, після чого вирощують з вигулом і контактом з табуном, щоб вони розвинули здорові тіла і правильну соціальну поведінку до початку тренувань. Відбір робить акцент на рухах, здатності до стрибків, екстер'єрі та темпераменті, а багато жеребців ведуть своє походження від тісно пов'язаних ганноверських ліній.