Гімалайська

Гімалайська морська свинка є короткошерстою кавією з характерним поінтованим забарвленням. Тулуб тварини білий, а вуха, ніс і лапи мають темний пігмент чорного або шоколадного відтінку. Такий малюнок нагадує забарвлення гімалайських кролів і поінтованих порід кішок, звідки походить і сама назва.

Дорослі особини зазвичай важать від 700 до 1200 грамів, а довжина тіла становить приблизно 20-25 сантиметрів. Темні ділянки чутливі до температури: вони темнішають у прохолодних умовах і можуть світлішати, якщо тварину тримають у теплі, тому клімат впливає на виразність малюнка.

Порода має репутацію лагідної і врівноваженої. Гімалайські свинки зазвичай добре переносять контакт з людиною і швидко звикають до рук за регулярного спілкування, тому їх часто обирають родини, які прагнуть мати товариського дрібного улюбленця.

Кому підійде

Гімалайська свинка підходить власникам, які можуть приділяти тварині увагу щодня і тримати щонайменше одного компаньйона-кавію, адже морські свинки є соціальними тваринами і погано почуваються самотою. Спокійна вдача робить породу прийнятною для початківців і для родин з дітьми, які вже достатньо дорослі, щоб обережно брати дрібну тварину на руки. Світла шерсть швидко забруднюється, а темні ділянки реагують на температуру, тому порода підходить власникам, готовим підтримувати чисте і стабільне середовище в приміщенні.

Свійська морська свинка походить від диких кавій Південноамериканських Анд, з території сучасних Перу, Болівії, Еквадору та Колумбії. Андські народи розводили кавій на їжу та для ритуальних потреб упродовж кількох тисячоліть до контакту з європейцями, і саме ця тривала історія одомашнення лежить в основі всіх сучасних порід, зокрема й гімалайської.

Європейські торговці привезли морських свинок через Атлантику у XVI столітті, після чого тварини поширилися Європою як екзотичні улюбленці. Селекція в неволі упродовж наступних століть дала той спектр типів шерсті й забарвлень, який відомий сьогодні.

Поінтований малюнок, що визначає гімалайську породу, є результатом чутливої до температури форми пігментації. Такий самий генетичний механізм трапляється у гімалайських кролів і поінтованих порід кішок, де прохолодніші ділянки тіла набувають темного забарвлення, а тепліші лишаються світлими. Заводчики працювали над закріпленням цього малюнка в кавій і над стандартизацією контрасту між білим тулубом і темними ділянками.

Гімалайська порода визнана в колах любителів кавій як окремий колірний різновид. Оскільки темні ділянки залежать від температури, заводчики та учасники виставок приділяють особливу увагу умовам утримання, адже тепло в ранньому віці може послабити виразність малюнка.

Гімалайська морська свинка є гладкошерстою короткошерстою кавією компактної статури середнього розміру. Визначальна риса це контраст між чистим білим тулубом і темними ділянками на вухах, носі та лапах. Темні ділянки бувають двох визнаних кольорів, чорного або шоколадного. Очі рожеві або рубіново-червоні, і ця ознака супроводжує поінтований малюнок.

Шерсть і забарвлення

Ідеальна шерсть є чисто білою по всьому тулубу, без жодної домішки темного волосся, на тлі чітко окреслених ділянок рівномірного кольору. Пляма на носі має форму груші, а колір вух і лап повинен збігатися з кольором носа. Оскільки пігмент розвивається у відповідь на прохолодну температуру, малята народжуються майже повністю білими і набувають своїх темних ділянок протягом перших тижнів чи місяців життя. Та сама чутливість означає, що ділянки можуть світлішати в теплому приміщенні й темнішати в прохолодних умовах, тому інтенсивність кольору не є сталою впродовж усього життя тварини.

Гімалайська порода відома врівноваженим і лагідним характером. Ці кавії дружелюбні й прихильні, і більшість із них звикає до рук за регулярного, спокійного контакту. Вони менш схильні до полохливості порівняно з деякими іншими лініями, щойно починають довіряти власнику, хоча, як і всі морські свинки, лякаються раптових звуків чи різких рухів.

У колі родини добре соціалізована гімалайська свинка часто навчається впізнавати людей, які її годують і беруть на руки, і іноді видає звуки під час годування. З незнайомцями вона спершу може завмерти або сховатися, тож новим відвідувачам варто дати тварині самій наблизитися, а не намагатися взяти її на руки одразу.

Морські свинки є соціальними стадними тваринами і почуваються найкраще, маючи щонайменше одного компаньйона свого виду. Гімалайська свинка, яку тримають самотою, може стати замкнутою. Пари одностатевих тварин або кастрованого самця з самкою зазвичай добре живуть разом за обережного знайомства. Спілкуються вони за допомогою різноманітних писків, муркотіння та характерного гучного покрику, яким вимагають їжу.

Гігієна

• Розчісуйте коротку шерсть щотижня, щоб видалити відмерле волосся й оглянути шкіру.
• Локально очищайте білий тулуб за потреби, оскільки бруд і сечові плями добре помітні. Купайте тварину лише за справжньої потреби, використовуючи шампунь для дрібних тварин і ретельно висушуючи шерсть після купання.
• Перевіряйте і підстригайте кігті кожні кілька тижнів.
• Оглядайте вуха та сальну залозу біля основи хвоста, обережно очищаючи її в разі накопичення виділень.

Фізична активність

• Щодня надавайте тварині доглянутий вільний час поза кліткою в безпечному огородженому просторі.
• Пропонуйте тунелі, укриття та простір для бігу, адже ситі й задоволені морські свинки підстрибують на місці і бігають.
• Тримайте щонайменше одного компаньйона-кавію, щоб тварини взаємодіяли між собою і залишалися активними.

Умови утримання

Тримайте клітку в приміщенні, у спокійному місці, подалі від прямого сонця, протягів і різких перепадів температури. Породі підходить стабільний діапазон приблизно 18-24 градуси Цельсія. Варто врахувати, що тепло може знебарвлювати темні ділянки, тому надто теплі приміщення впливають і на комфорт тварини, і на її забарвлення. Забезпечте глибоку підстилку без пилу і регулярно її змінюйте, щоб захистити лапи і дихальну систему.

Морські свинки не здатні синтезувати власний вітамін C і повністю залежать від раціону, тому годування будується навколо сіна, свіжих овочів і збагаченого гранульованого корму. Основу раціону має становити необмежене злакове сіно, наприклад тимофіївка, оскільки постійне жування стирає зуби, які ростуть упродовж усього життя тварини, і підтримує роботу кишківника. Свіжа вода має бути доступна постійно.

Ласощі та добавки

Забезпечуйте вітамін C через свіжі продукти, такі як солодкий перець, листова зелень і невелика кількість фруктів, або застосовуйте спеціальну добавку вітаміну C для морських свинок за рекомендацією ветеринара. Уникайте вітамінних крапель у воді, оскільки вони швидко втрачають активність і можуть відлякувати тварину від пиття. Фрукти й солодкі овочі давайте лише зрідка й невеликими порціями, щоб обмежити зайвий цукор.

За належного догляду гімалайська морська свинка зазвичай живе 5-7 років. Більшість проблем зі здоров'ям пов'язана з раціоном, стиранням зубів або умовами утримання, тому профілактика ґрунтується на сіні, вітаміні C і чистій сухій клітці. Морські свинки добре приховують хворобу, тому втрата ваги чи зниження апетиту є раннім сигналом, на який варто реагувати швидко.

Профілактика

• Забезпечте необмежене злакове сіно і щоденне джерело вітаміну C.
• Зважуйте тварину щотижня, щоб вчасно помітити втрату ваги.
• Тримайте підстилку чистою і сухою, щоб захистити лапи й легені.
• Уникайте протягів і вологи, обмежуйте запилені наповнювачі.
• Домовтеся про огляд у ветеринара, який має досвід роботи з дрібними ссавцями.

Морським свинкам потрібно набагато більше підлогового простору, ніж пропонує більшість стандартних кліток. Одна гімалайська свинка повинна мати щонайменше 0,7 квадратного метра корисної площі, а парі тварин потрібно більше. Обирайте довгу одноповерхову клітку, а не високу, оскільки кавії не лазять по висоті. Тримайте клітку в приміщенні, у тихій, стабільній кімнаті. Оскільки тепло знебарвлює темні ділянки і підвищує ризик теплового стресу, не розміщуйте клітку під прямим сонцем чи біля обігрівачів.

Список для облаштування клітки

• Велика клітка з суцільною підлогою, розрахована на кількість тварин.
• Глибока, безпилова підстилка, яку регулярно змінюють.
• Укриття для кожної тварини, щоб жодна не залишалася на видноті проти волі.
• Постійний доступ до злакового сіна в решітці чи купці.
• Поїльниця або важка миска для води, яку перевіряють щодня.
• Важка миска для корму, розташована подалі від кутка, який тварина використовує як туалет.

Самки морських свинок досягають статевої зрілості рано, часто вже у чотири-шість тижнів, а самці приблизно у три-п'ять тижнів, тому самців і самок потрібно розділити до цього віку, щоб уникнути небажаного потомства. Відповідальне розведення передбачає, що самка має бути достатньо дорослою фізично, але покритою до приблизно восьми-десяти місяців, оскільки після цього віку тазові кістки можуть зростися, і пологи стають небезпечними.

Вагітність у морських свинок триває довго як для гризуна, приблизно 59-72 дні, причому більші посліди схильні до коротшого терміну. Послід зазвичай налічує від одного до чотирьох малят, зрідка більше. Малята народжуються досить розвиненими: вони мають повну шерсть, відкриті очі й уже за кілька годин здатні рухатися і куштувати тверду їжу, хоча продовжують ссати материнське молоко ще два-три тижні.

Малята гімалайської породи часто народжуються світлими, а темні ділянки формуються протягом наступних тижнів у міру наповнення чутливого до температури пігменту. Самка має отримати тихий, чистий простір для пологів і вирощування потомства, а також стабільний доступ до сіна, вітаміну C і води впродовж вагітності та годування.