Сідласта

Дзеркальний гусь, це вітчизняна порода середнього розміру, виведена в Німеччині. Свою назву вона отримала завдяки кольоровому «сідлу» пір'я на спині й плечах, яке контрастує з білим корпусом. Відмітини зазвичай сірі або палеві; такий самий колір є на голові й шиї. Порода належить до родини поморських гусей і поділяє їхню компактну, міцну будову тіла.

Гусаки зазвичай важать від 7 до 9 кг, гуски дещо легші. Корпус тримається майже горизонтально, груди широкі, живіт має одну складку, а не подвійний підчерев, характерний для деяких важких порід. У насторожений стані птахи тримаються прямо, що відповідає їхній ролі вартових гусей на подвір'ї.

Власники цінують дзеркального гуся з кількох причин: він витривалий у холодну й сиру погоду, добре пасеться на траві й гучно попереджає про появу сторонніх. Характер у породи загалом добродушний із добре знайомими людьми, але захисний щодо зграї.

Кому підходить порода

Дзеркальний гусь підійде власнику з достатнім пасовищем і бажанням тримати витривалу породу з низькими витратами на утримання. Його пильність робить його корисним там, де потрібна голосиста вартова птиця. Захисний інстинкт означає, що порода краще підходить людям, упевнено тримаючим гусей, ніж родинам з маленькими дітьми, яких може злякати птах, що захищається.

Дзеркальний гусь веде свій початок від Померанії, історичного регіону на півночі Німеччини вздовж Балтійського узбережжя, який сьогодні охоплює частини Німеччини й Польщі. Місцеві селяни впродовж багатьох поколінь утримували там витривалих пасовищних гусей, а птахи з характерними «сідловими» відмітинами були виділені в самостійну кольорову різновидність у межах цієї загальної популяції.

Поморський гусь, маркованою формою якого є дзеркальний, є старою місцевою породою, що склалась під впливом клімату й господарських потреб, а не виставкового розведення в перші свої століття. Гусей цінували за м'ясо, жир, пух і пір'я; перевагу надавали птахам, що добре ростуть на пасовищі без додаткового корму.

По мірі розвитку стандартів птахівництва в Європі у XIX,XX століттях характер «сідлових» відмітин було описано й закріплено в постійний тип. Відмітина має відповідати одній складці на корпусі та чітко окресленій кольоровій ділянці на спині, голові й верхній частині шиї. Сіра й палева різновидності визнаються в межах традиції породи.

Порода поширилася за межі Німеччини разом з європейською еміграцією та широкою торгівлею сільськогосподарською птицею. Сьогодні дзеркальний гусь трапляється рідше, ніж комерційні промислові гуси; його розводять переважно дрібні господарства й любителі збереження порід, які підтримують регіональний тип.

Визначальна риса породи, сідло: кольорова пляма, що вкриває спину, плечі й верхню частину крил на фоні білого корпусу. Голова й верхня частина шиї мають такий самий колір, тоді як нижня частина шиї, груди й черево залишаються білими. Корпус широкий і майже горизонтальний, з глибокими грудьми, однією складкою живота й короткою міцною шиєю. Дзьоб, ноги й лапи від червонуватого до оранжевого відтінку. Очі темні.

Оперення та забарвлення

Розрізняють дві кольорові форми: сіросідлову й палевосідлову. В обох випадках межа кольорової ділянки з білою має бути чіткою, без значного крапу, що переходить на груди. Гусенята вилуплюються з пухом, який уже натякає на доросліший візерунок, а сідло стає чітким у міру зміни ювенального пір'я. Оперення густе, водовідштовхувальне, що забезпечує породі стійкість до сирих і холодних умов.

Дзеркальний гусь відрізняється рівним, добродушним характером стосовно знайомих людей і добре вписується в розпорядок дня. Щодо зграї він пильний і захисний. Порода швидко помічає зміни в навколишньому середовищі й гучно реагує на сторонніх, собак та інших порушників; саме тому дзеркальних гусей нерідко тримають як вартових птахів.

З добре знайомими людьми птахи можуть ставати ручними й слідувати за тим, хто їх годує. До сторонніх вони ставляться насторожено: можуть приймати загрозливі пози або шипіти, особливо гусак, що охороняє наседку. В період розмноження захисна поведінка посилюється, і птахам треба надати більше простору.

З іншою птицею дзеркальний гусь, як правило, уживається, якщо з молодого віку утримувався разом з качками, курями або іншими гусьми. Гуси утворюють міцні парні й зграйні зв'язки, тому утримання хоча б двох птахів разом краще відповідає їхній соціальній природі, ніж одиночне утримання.

Щоденний догляд будується на трьох складових: трава, вода й безпечне місце для ночівлі. Порода добре пасеться й підтримує себе у формі на хорошому пасовищі більшу частину року; додаткове зерно вводять у міру зниження якості трави.

Догляд за оперенням

• Гуси самі доглядають за пір'ям; для декоративного утримання підрізання або стрижка оперення не потрібні
• Забезпечте воду достатньої глибини, щоб птах міг занурити голову й намочити пір'я: це підтримує чистоту очей, ніздрів і оперення
• Регулярно перевіряйте лапи й ноги на наявність порізів або ознак підошвового дерматиту
• Раз на рік очікуйте інтенсивне линяння, під час якого накопичуються пір'я та пух

Фізична активність

• Щодня надавайте доступ до вигульного загону або пасовища для прогулянки й кормодобування
• Давайте місце для змаху й розтягання крил; дорослі птахи важкі й рідко відлітають далеко
• Доступ до купальної води забезпечує природне навантаження й підтримує стан оперення

Умови утримання

Дзеркальний гусь добре переносить холод, вітер і дощ завдяки густому оперенню, однак йому все одно потрібне сухе, захищене від протягів укриття вночі й тінь у спекотну погоду. Огородження має надійно захищати від лисів і собак, а нічний будиночок повинен закриватися повністю. М'який, добре дренований ґрунт знижує ризик проблем із ногами.

Трава складає основу раціону дзеркального гуся. На хорошому пасовищі у вегетаційний період дорослим птахам майже не потрібен додатковий корм. У міру зниження якості трави восени й узимку раціон доповнюють комбікормом для птиці або водоплавних, а також пшеницею або зерновою сумішшю. Гусенятам потрібен білковий стартовий корм без лікарських добавок, оскільки деякі препарати для курчат шкідливі для водоплавних. У постійному доступі має бути нерозчинний гравій для перетирання їжі.

Ласощі та добавки

Листова зелень, салат, подрібнені овочі й невелика кількість зерна підходять як помірні ласощі. Гравій має бути в постійному доступі; несучим гускам додатково пропонують кальцій, наприклад подрібнену черепашку. Поруч із сухим кормом завжди має стояти свіжа чиста вода, оскільки гусям вона потрібна для ковтання їжі.

Дзеркальний гусь, міцна порода; при правильному догляді живе приблизно 10-15 років. Більшість проблем зі здоров'ям можна попередити, і вони пов'язані з умовами утримання, станом ґрунту й паразитами, а не зі спадковими слабкостями. У важких дорослих птахів можливі проблеми з ногами й лапами, тому важливі сухе основання й чиста вода.

Профілактика

• Підтримуйте суху підстилку й практикуйте ротацію пасовищ для зниження паразитарного навантаження
• Забезпечуйте чисту купальну воду, щоб птахи могли підтримувати чистоту очей, ніздрів і оперення
• Регулярно перевіряйте лапи й ноги на наявність порізів, набряків або підошвового дерматиту
• Прибирайте або регулюйте брудні ділянки для захисту подушечок лап
• Збалансуйте раціон гусенят, щоб уникнути надто швидкого росту й ангельського крила

Дзеркальний гусь, пасовищний птах. Оптимальні умови: денний вигул на траві й безпечний будиночок вночі. Порода переносить холод і сирість, тому завдання укриття полягає насамперед у захисті від хижаків і підтриманні сухості, а не в опаленні. Купальна вода покращує добробут птахів і стан оперення; ставок необов'язковий за наявності великого корита або напувалки з купалкою, яку утримують у чистоті.

Контрольний список при облаштуванні

• Сухий, захищений від протягів і лисів нічний будиночок, що закривається вночі
• Свіжа питна вода плюс окрема купалка
• Тінь і укриття від сонця, вітру й проливного дощу
• Надійне периметральне огородження, що регулярно перевіряється на наявність пробоїн
• Тихий, захищений куточок для гніздування гуски навесні

Яйця дзеркального гуся можна інкубувати природним способом під наседкою або штучно в інкубаторі. Наседка сама контролює температуру, вологість і перевертання яєць і нерідко дає хороші результати. Інкубаторне виведення вимагає більше уваги: гусячі яйця великі, бажане щоденне охолодження й обприскування, а термін інкубації більший, ніж у курячих яєць. Період інкубації складає близько 28-31 дня.

Етапи виведення

1. Закладайте чисті, непошкоджені яйця й дайте їм прийняти кімнатну температуру перед закладкою
2. Підтримуйте стабільні температуру й вологість, перевертайте яйця кілька разів на день
3. Проводьте овоскопування приблизно на 10-й день і повторно пізніше, щоб видалити незапліднені або мертві яйця
4. Один раз на день охолоджуйте й злегка обприскуйте яйця, імітуючи повернення гуски
5. За 2-3 дні до очікуваної дати наклюву припиніть перевертання й підвищте вологість
6. Дайте вилупленим гусенятам обсохнути й покритися пухом у інкубаторі, перш ніж переводити їх у теплий брудер