Римська

Римський гусь, середньорозмірний білий домашній гусак, що бере початок в Італії. Це одна зі старіших європейських порід, найбільш відома через переказ про те, як гуси підняли тривогу під час нічного нападу на давній Рим. Незалежно від того, наскільки ця подія достовірна, порода зберегла репутацію уважної і чуйної на зміни птиці.

За будовою римський гусак компактний і округлий, а не високий. Дорослі особини зазвичай важать від 4,5 до 5,5 кг, що робить їх зручнішими в поводженні порівняно з великими м'ясними породами. Оперення біле, дзьоб і ноги оранжево-рожеваті, очі блакитні. У деяких ліній на голові є невеликий чубок-гребінь, в інших голова гладка.

За темпераментом порода спокійна і добродушна з тими, хто регулярно з нею поводиться, однак зберігає виражену пильність. Гуси реагують криком на незнайомі звуки і рух, що робить породу корисною як невибаглива сигналізація у невеликих господарствах, залишаючись при цьому керованою у дворовому стаді.

Кому підходить

Римський гусь підходить тим, хто хоче компактну, зручну у вирощуванні птицю з природженою сторожовою функцією. Невеликий розмір полегшує підйом, відгін і утримання порівняно з важкими породами, а спокійний характер допомагає при регулярному приручуванні з раннього віку. Порода підходить людям із захищеним садом або загоном, постійним доступом до чистої води і терпимістю до голосових сигналів тривоги. Вона менш підходить для господарств з дуже близькими сусідами, які не сприймають шуму, а також для тих, хто хоче тримати одну птицю: гуси краще почуваються парами або невеликими групами.

Римський гусь отримав свою назву від Рима і Центральної Італії, де білих гусей тримали з античних часів. У римському світі гуси відігравали релігійну та практичну роль: їх розводили заради м'яса, жиру і пір'я, тримали біля храмів і в домашніх господарствах.

Порода пов'язана з широко відомим класичним переказом, за яким гуси, присвячені богині Юноні, підняли гучний крик під час нічного нападу на Капітолійський пагорб і попередили захисників. Цей епізод зафіксували римські письменники, і він став тривалим образом, пов'язаним з породою. Переказ пояснює, чому гусак здавна вважається пильним вартовим, хоча сучасну породу не можна простежити безперервною лінією до тих конкретних птахів.

У наступні століття білих італійських гусей тримали і відбирали як компактну столову і господарську птицю. Тип зрештою був зведений воєдино і стандартизований під назвою «римський», а чубата і гладкоголова форми отримали визнання в різних регіонах і за різними стандартами.

У двадцятому столітті порода поширилася за межі Італії до Європи і Північної Америки, де її тепер тримають переважно невеликі господарства і виставкові заводчики, а не великі промислові ферми.

У римського гуся коротке, глибоке, добре округлене тіло на коротких ногах, що надає йому приземистого, низького силуету, на відміну від вертикальної постави великих порід. Шия досить коротка, голова акуратна. Існують дві форми: гладкоголова і чубата, з невеликим пучком пір'я на тімені.

Оперення та забарвлення

Оперення в стандартній формі біле по всьому тілу. Чисте біле пір'я, оранжево-рожевуваті дзьоб і лапи, найбільш оцінювані ознаки на виставках; жовтий або нечистий відтінок небажаний у виставкових птахів. Гусята вилуплюються з сірим або жовтим пушком і впродовж перших тижнів змінюють його на доросле біле оперення. У чубатій формі гребінь розташований у вигляді округлого пучка на тімені і має бути рівним та по центру. Очі блакитні, що допомагає відрізнити породу від інших білих гусей.

Римський гусь має рівний, добродушний темперамент при регулярному лагідному поводженні з раннього віку. Птахи, що звикли до людей, зазвичай поводяться спокійно і легше піддаються відгону, ніж багато великих порід. Визначальна риса породи, пильність: гуси уважно стежать за навколишнім і голосно реагують на незнайомців, собак, транспорт або раптовий шум. Саме ця поведінка лежить в основі їхньої репутації сторожових птахів.

З членами сім'ї птахи звикають і можуть бути досить ручними. Щодо незнайомців вони обережні й галасливі, а гусак, що охороняє гніздо або гусенят, у період розмноження може поводитися напористо. З іншою домашньою птицею гуси уживаються непогано за наявності достатнього простору, однак у годівниці домінують над дрібнішими птахами. У парі або невеликій групі вони спокійніші, ніж поодинці: гуси глибоко соціальні й погано переносять ізоляцію.

Римський гусь, витривала птиця, що добре переносить холодну і вологу погоду після повного оперіння. Більшість щоденних турбот зводиться до забезпечення чистою водою, пасовищним простором і захистом від хижаків, а не до інтенсивного догляду за оперенням.

Догляд за оперенням

• Гуси самостійно доглядають за пір'ям за допомогою чищення, тому регулярне розчісування не потрібне.
• Забезпечте воду достатньої глибини, щоб птиця могла повністю занурити в неї голову: це підтримує чистоту очей, ніздрів і дзьоба.
• При кожному поводженні з птицею оглядайте лапи на наявність порізів, набряків або намину.
• Підрізайте кігті і оглядайте дзьоб лише при помітному відростанні або пошкодженні.
• Очікуйте інтенсивного щорічного линяння; випале пір'я, норма, воно зникає за кілька тижнів.

Фізична активність

• Забезпечуйте щоденний доступ до пасовища; прогулянка і фуражирування покривають більшу частину потреби в русі.
• Надайте можливість купатися і плескатися: птахи використовують це для моціону і догляду за оперенням.
• Уникайте тривалого утримання дорослих птахів у невеликому голому загоні: це призводить до нудьги і антисанітарії.

Умови утримання

Римським гусям найкраще підходить трав'яний вигул або пасовище, джерело чистої води для купання і сухе, захищене від протягів укриття на ніч і в негоду. Огорожа має захищати від лисів і собак, а нічний пташник, закриватися повністю: гуси найбільш вразливі у темний час доби. Влітку необхідна тінь, взимку, суха підстилка.

Римський гусь, природний пасовищний вид, що отримує значну частину раціону з трави та іншого підніжного корму при наявності хорошого пасовища. Пасовищний корм доповнюється готовим комбікормом для збалансованості раціону, особливо взимку або на бідному вигулі. Гусенятам потрібен стартовий корм з підвищеним вмістом білка; у міру росту рівень білка знижують, щоб уникнути проблем з ногами від надто швидкого росту. Нерозчинний гравій має бути в постійному доступі для перетирання корму.

Ласощі та добавки

Листова зелень, листовий салат, подрібнені овочі і свіжоскошена трава (ніколи не зброджена) , безпечні ласощі в помірній кількості. Частка ласощів має залишатися невеликою, щоб птахи як і раніше отримували збалансований комбікорм і паслися. Нерозчинний гравій має бути в постійному доступі; несучкам пропонуйте подрібнену черепашку або аналогічне джерело кальцію. Чиста вода необхідна постійно: без неї гусям складно ковтати сухий корм.

Римський гусь, витривала порода з небагатьма спадковими проблемами; при хорошому догляді птахи нерідко доживають до 10-15 років. Більшість практично спостережуваних проблем зумовлена умовами утримання: вологим брудним ґрунтом, забрудненою водою, неповноцінним харчуванням або стресом від хижаків, а не самою породою. Правильне господарювання запобігає більшості труднощів.

Профілактика

• Забезпечуйте чисту, часто замінювану воду для купання і пиття.
• Підтримуйте підстилку і корм у сухості, щоб уникнути цвілі і респіраторних захворювань.
• Чергуйте або давайте відпочинок пасовищним ділянкам для зниження паразитарного навантаження.
• Годуйте птицю за віком з правильним рівнем білка для гусенят.
• Регулярно оглядайте лапи, ноги і контролюйте вагу при поводженні з птицею.
• Підтримуйте надійне укриття для зниження стресу від хижаків і запобігання травмам.

Римського гуся утримують надворі з доступом до пасовища і води, а не в інтенсивному пташнику. Основні потреби: огороджена трав'яна ділянка для вигулу, вода достатньої глибини для купання і занурення голови, а також закрите укриття, що забезпечує птиці сухість і безпеку вночі. Оскільки порода компактна, для пташника потрібно менше площі, ніж для важких порід, але свобода пересування і можливість фуражирувати все одно необхідні.

Контрольний список

• Захищений від хижаків нічний пташник з повним закриттям після заходу сонця.
• Суха підстилка і хороша вентиляція без протягів.
• Чиста вода для купання і окрема напувалка для пиття.
• Тінь влітку і укриття від вітру і дощу.
• Пасовищна ділянка з можливістю чергування або відпочинку.
• Нерозчинний гравій у вільному доступі на вигулі.

Яйця римських гусей можна виводити природним шляхом під наседкою або штучно в інкубаторі. Гусячі яйця великі, зі шкаралупою і оболонкою значної товщини, тому їм потрібні вища вологість, а також регулярне охолодження і зрошення порівняно з курячими. Інкубація триває довше, ніж у курей, зазвичай близько 28-34 днів залежно від умов і конкретних яєць.

Етапи виводу

1. Закладайте чисті свіжі яйця і доводьте інкубатор до стабільної температури перед завантаженням.
2. Перевертайте яйця кілька разів на день і підтримуйте вологість у нормі.
3. Починаючи з другого тижня щодня охолоджуйте і злегка зрошуйте яйця, імітуючи відхід гуски з гнізда.
4. Просвічуйте яйця приблизно на першому і другому тижні для видалення незапліднених і з загиблими зародками.
5. За кілька днів до очікуваного виводу припиніть перевертання і підвищте вологість.
6. Дайте гусенятам обсохнути і розпушитися в інкубаторі, перш ніж переводити їх у теплий брудер.