Нігерійська карликова

Нігерійська карликова коза є мініатюрною молочною породою, у якої висота в холці не перевищує 60 см, проте кількість молока, що дають ці тварини, нерідко дивує тих, хто знайомиться з породою вперше. Доросла особина важить близько 34 кг, що робить таку козу доступною для господарів, які не мають змоги утримувати повнорозмірну молочну тварину. Поєднання невеликих габаритів і стабільної молочності є основною причиною того, що порода поширилася з кількох фермерських господарств на присадибні ділянки та невеликі ферми по всій країні.

Нігерійських карликових кіз утримують з двох взаємопов'язаних причин. Одні цінують молоко з високим вмістом молочного жиру та м'яким, солодкуватим смаком. Для інших вирішальним є темперамент: ці кози дружелюбні й прихильні до людей, тягнуться до господарів і, як правило, лагідно поводяться з дітьми. Валух (кастрований самець) є спокійним компаньйоном, тоді як кози-матки окупають своє утримання на дійці.

Кози є стадними тваринами, тому одна особина погано переносить самотнє утримання. Слід тримати щонайменше двох тварин. Вони товариські як між собою, так і з людьми, які щодня з ними спілкуються, і саме ця суспільна природа значною мірою пояснює, чому з породою легко жити.

Кому підходить ця порода

Нігерійська карликова коза підходить господарям з обмеженою площею, які хочуть отримувати свіже молоко або мати тісний контакт із твариною. Невеликі габарити означають нижчі витрати на корм і простіше поводження порівняно зі стандартними козами. Порода підходить початківцям у козівництві, сім'ям з дітьми і тим, хто веде присадибне господарство та прагне отримувати молочну продукцію без великої тварини. Вона погано підходить тим, хто може тримати лише одну особину або хоче козу, здатну витримувати тривале самотнє перебування.

Порода веде родовід від дрібних кіз із Західної Африки. Ці тварини потрапили до Сполучених Штатів у перші десятиліття ХХ століття: значна частина початкового поголів'я пройшла через зоопарки та приватні колекції. Разом із ними завезли більших і кремезніших тварин западноафриканського карликового типу, із яких згодом вивели пігмейську козу; певний час обидва типи не розмежовувались чітко.

Американські заводчики врешті-решт розмежували ці лінії за призначенням і будовою тіла. Тварини вищого зросту з молочною конституцією стали основою нігерійської карликової кози, тоді як компактні, важкі особини перетворилися на пігмейську козу. Нігерійська карликова коза розвивалася у напрямку пропорцій повнорозмірної молочної кози, зменшених до мініатюрних розмірів, а не в бік приземкуватої форми, характерної для м'ясних або декоративних тварин.

У другій половині ХХ століття порода здобула прихильників на присадибних ділянках і невеликих фермах, оскільки давала відчутну кількість молока від тварини, яка споживала набагато менше корму, ніж стандартна доросла коза. Реєстраційні організації США визнали нігерійську карликову козу самостійною молочною породою, і це визнання сприяло стандартизації розміру, будови й молочних якостей.

Порода залишається американським здобутком, побудованим на африканському генетичному фундаменті. Її популярність продовжує зростати разом із розвитком дрібного присадибного тваринництва.

Нігерійська карликова коза зовні нагадує зменшену молочну козу, а не кремезну декоративну тварину. Будова тіла збалансована, кінцівки прямі, конституція відповідає молочному типу. Як кози-матки, так і козли невеликі; загальне враження від тварини є акуратним і витонченим. Особини цієї породи можуть бути природно комолими (безрогими) або рогатими, і більшість господарів знімає ріжки козенятам у ранньому віці.

Шерсть і забарвлення

Шерсть тонка і щільно прилягає до тіла; у холодному кліматі взимку вона дещо видовжується. Забарвлення є однією з найбільш варіабельних ознак породи. Тварини бувають однотонними та різнобарвними в чорно-білій, золотистій і шоколадній гамах; у багатьох є плями, більш світле забарвлення вух і морди або чале крапкування. У породи трапляються блакитні очі, яким чимало господарів надає перевагу, хоча карі очі є рівноцінно правильними. Єдиного стандарту забарвлення не існує, і саме тому в одному окоті можуть народитися козенята дуже різного кольору.

Нігерійська карликова коза має репутацію тварини з лагідним і приязним характером. Ці кози самі тягнуться до людей, ходять слідом за господарями і часто підходять, щоб їх почухали. Така дружелюбність поширюється і на дітей; невеликі розміри тварини знижують ризик того, що коза збиватиме дитину з ніг під час гри, хоча нагляд за дітьми поряд із будь-якою свійською худобою завжди доречний.

З незнайомими людьми представники породи поводяться з цікавістю, а не боязко, якщо привчені до спілкування з раннього віку; регулярне поводження з козенятами формує найспокійніших дорослих тварин. Між собою кози товариські і встановлюють ієрархію стада без зайвих конфліктів. Вони, як правило, мирно співіснують з іншою свійською худобою: птицею, вівцями й конячими, а пари кіз підтримують одна одну тоді, коли господарі відсутні.

Ці тварини грайливі: вони лазять, стрибають і досліджують усе навколо. Така допитливість є привабливою рисою, але нудьгуюча або позбавлена стимулів коза перевірятиме огорожі й засуви на міцність. Валухи й кози-матки зазвичай найбільш стабільно лагідні, тоді як некастровані козли можуть бути нав'язливими і набувають різкого запаху в парувальний сезон, тому більшість господарів-любителів надає перевагу саме маткам або валухам.

Догляд за тілом

• Підрізати ратиці кожні 6-8 тижнів, щоб запобігти надмірному відростанню та кульгавості
• Час від часу вичісувати шерсть для видалення мертвого волосся, приділяючи більше уваги весняній линьці
• Під час поводження перевіряти вуха, очі та шкіру на наявність паразитів або роздратування
• Дійним маткам потрібен чистий догляд за вим'ям і знезараження місця доїння

Рух та активність

• Забезпечити надійно огороджену ділянку для щоденного вигулу та пасіння
• Додати споруди для лазіння: пні, платформи або великі каміння для ігор
• За можливості давати доступ до чагарників, листя й бур'янів для підгодівлі
• Тримати щонайменше двох кіз, щоб вони мали можливість рухатися й гратися разом

Середовище утримання

Нігерійські карликові кози потребують сухого, захищеного від протягів укриття, що оберігає їх від дощу, вітру та снігу. Кози значно краще переносять холод, ніж вогкість, тому суха підстилка важливіша за обігрів. Огородження має бути надійним: невеликі й спритні кози залазять на нього й протискуються крізь щілини, через які більша тварина не пройде. Необхідно постійно забезпечувати чисту воду та мінеральну підкормку, складену спеціально для кіз.

Основу раціону нігерійської карликової кози становить груба рослинна їжа. Якісне сіно або пасовище, доповнене чагарниками й бур'янами, задовольняє більшість потреб сухостійної матки або валуха. Концентрати (зерновий корм для кіз) додають тваринам, яким потрібна додаткова енергія, передусім дійним маткам і молодняку, що росте; їх дають у відміреній кількості, а не в необмеженому доступі. Розсипний мінеральний корм із відповідним вмістом міді та селену для конкретного регіону має бути в постійному доступі разом із чистою водою.

Ласощі та добавки

Невелика кількість моркви, яблука, банана або насіння соняшнику є корисними заохочувальними ласощами. Пригощання має займати незначну частку раціону, щоб не порушувати баланс споживання грубих кормів. У регіонах із дефіцитом міді або селену може знадобитися болюс міді або добавка селену, але їх дозують лише за рекомендацією ветеринара, оскільки обидва мінерали токсичні у надмірних кількостях.

Нігерійські карликові кози, як правило, є витривалими й довгоживучими для своєї видової групи: при доброму догляді вони живуть 12-15 років. Більшість проблем зі здоров'ям у цієї породи пов'язана з умовами утримання, а не з генетикою, тому послідовний догляд запобігає переважній більшості захворювань. Найбільшою постійною загрозою для кіз усіх порід є внутрішні паразити, зокрема гемонх звичайний (barber pole worm), який спричиняє анемію.

Профілактика

• Підрізати ратиці кожні 6-8 тижнів
• Перевіряти колір кон'юнктиви (метод FAMACHA) для своєчасної дегельмінтизації без зайвого застосування антигельмінтиків
• Дотримуватися графіка вакцинації від ентеротоксемії та правця (ЦД-Т) за рекомендацією ветеринара
• Забезпечувати правильний мінеральний склад раціону та збалансоване співвідношення кальцію й фосфору, особливо для валухів
• Підтримувати суху підстилку та суху поверхню підлоги для профілактики захворювань ратиць

Нігерійські карликові кози досягають статевої зрілості рано, і козлики можуть ставати плідними вже через кілька місяців після народження, що є однією з причин, чому козликів нерідко відокремлюють або каструють у ранньому віці. Більшість заводчиків чекають, доки матка добре підросте, зазвичай приблизно до 8 місяців або більше і до досягнення необхідної живої маси, перед першим парувальним сезоном. На відміну від багатьох порід кіз, нігерійська карликова коза відтворюється цілий рік, тому козенята можуть з'являтися в будь-яку пору року.

Тільність триває близько 145-153 днів, приблизно п'ять місяців. Порода відома плодовитістю: двійні та трійні є звичайним явищем, а більший приплід також можливий. Матки зазвичай є добрими годувальницями, що самостійно облизують і годують молоком своїх козенят, майже не потребуючи допомоги людини; новонароджені козенята швидко піднімаються на ноги й знаходять вим'я.

Козенята смокчуть молоко кілька тижнів і починають скубти сіно та комбікорм уже через кілька днів після народження. Якщо прийнято рішення проводити знерожування, його виконують протягом перших одного-двох тижнів, а козлики, призначені для домашнього утримання, зазвичай каструються через кілька тижнів. Щонайменше двох козенят варто тримати разом, оскільки соціальні потреби породи виявляються з перших днів життя.