Змішаної Породи Декоративний пацюк

Термін «декоративний щур мішаної породи» позначає будь-якого одомашненого щура (Rattus norvegicus), що не належить до жодного визнаного штаму або лінії, підтримуваної селективним розведенням. На практиці це більшість домашніх щурів у домівках, притулках та центрах порятунку по всьому світу. Ці тварини належать до того самого виду, що й щури виставкових ліній, мають ті самі соціальні інстинкти й однакові базові потреби в догляді. Відмінність у тому, що тип шерсті, колір, посадка вух і розмір дорослої особини менш передбачувані, оскільки ці щури мають ширший генетичний пул.

Декоративні щури мішаної породи невеликі за розміром. Дорослі особини зазвичай важать від 200 до 500 грамів, самці важчі за самиць. Вони дуже товариські, розумні й піддаються дресируванню, а також справді прив'язуються до людей, які з ними регулярно спілкуються. Як і всі декоративні щури, їх слід утримувати в одностатевих групах по двоє й більше, оскільки ізоляція спричиняє помітний стрес.

Оскільки ці тварини з'являються від схрещування непов'язаних штамів, а не в результаті багатьох поколінь закритого лінійного розведення, особини мішаної породи іноді демонструють більшу мінливість стану здоров'я порівняно з лабораторними або виставковими лініями цілеспрямованого розведення, хоча це не гарантує кращого чи гіршого здоров'я для кожної конкретної тварини.

Кому підходить

Декоративні щури мішаної породи підходять тим, хто хоче мати активного та товариського компаньйона й готовий щодня приділяти час спілкуванню та збагаченню середовища. Це практичний вибір для початківців у галузі утримання щурів, оскільки їх легко знайти в притулках, зоомагазинах і в господарів, що роздають тварин, а не лише у вузькоспеціалізованих заводчиків. Ця порода не підходить тим, хто прагне передбачуваної виставкової тварини або не може забезпечити регулярну увагу й ветеринарний догляд для дрібного ссавця з коротким терміном життя.

Одомашнені декоративні щури походять від диких сірих щурів, Rattus norvegicus, яких відловлювали, приручали й цілеспрямовано утримували у Великій Британії з середини XIX століття. Перші заводчики надавали перевагу незвичайним забарвленням: альбінос, капюшон, чорний. З часом вони сформували лінії зі стабільними маркуваннями та спокійним темпераментом. Засноване в Британії 1976 року Національне товариство декоративних щурів (National Fancy Rat Society) закріпило стандарти визнаних різновидів і заохотило систематичне лінійне розведення.

Проте впродовж більшої частини історії хобі за межами виставкових кіл утримання щурів залишалося неформальним. Зоомагазини закуповували поголів'я у оптових постачальників, які змішували тварин від різних виробників. Господарі, які тримали змішаностатеві групи, отримували незаплановані виводки, а їхні нащадки потрапляли в обіг без будь-якого запису про походження. До загального генофонду додавалися й надлишкові лабораторні тварини, що надходили в торгівлю домашніми улюбленцями.

Коли хобі поширилося в Північній Америці, Європі та Австралії впродовж 1980-х і 1990-х років, значна частина популяції домашніх щурів виникла саме з такого неконтрольованого розведення, а не від керованих ліній серйозних любителів. Сьогодні декоративні щури мішаної породи набагато переважають чисельністю виставкових тварин лінійного розведення в домівках і притулках. Їхня генетична історія є поєднанням усіх штамів, імпортних тварин і випадкових схрещувань, що накопичувалися приблизно за 150 років одомашнення.

До змішаної популяції додають і цілеспрямовані схрещування відомих різновидів. Заводчики, що експериментують із новими типами шерсті або забарвлення, іноді отримують тварин, які не відповідають жодному визнаному стандарту, а вибуле з розведення поголів'я потрапляє до загальної популяції. Обидва шляхи ведуть до того, що ця категорія продовжує зростати паралельно з офіційним фенсі, не конкуруючи з ним.

Не існує єдиного вигляду, що визначав би декоративного щура мішаної породи. Фундаментальна будова тіла залишається незмінною: видовжений гнучкий тулуб, загострена морда, круглі очі, великі напівпрозорі вуха й луската хвіст, довжина якого приблизно дорівнює довжині голови і тулуба разом. Поза цією спільною структурою деталі можуть суттєво відрізнятися.

Тип шерсті буває гладким і рівним, кучерявим (рекс), з атласним блиском або навіть майже відсутнім у безшерстих особин, залежно від того, які гени шерсті щур успадкував від кожного з батьків. Та сама логіка діє й щодо кольору. Оскільки гени, що контролюють пігментацію, розбавлення та маркування, вільно рекомбінують між непов'язаними лініями, в одному виводку від двох батьків мішаної породи можуть бути тварини кількох різних забарвлень і маркувань. Самці у будь-якому виводку стабільно більші й ширші за самиць.

Шерсть і маркування

Стандартна шерсть коротка й гладка. Шерсть рекс несе ген, який змушує волосини завиватися, утворюючи м'яку хвилясту текстуру й кучеряві вуса. Атласна шерсть має тоншу структуру волосини, що відбиває більше світла й надає блискучий, майже рідкий відблиск. Оксамитова шерсть є плюшевим типом, що займає проміжне місце між рекс і стандартом. Безшерсті щури позбавлені більшої частини або всього хутра й потребують додаткового тепла.

Маркування залежить від того, які гени маркування активні. Суцільний щур має одноколірний окрас по всьому тілу. У щура з капюшоном колір вкриває голову й смугою проходить уздовж хребта частково або повністю. У беркшира біле черево і лапи на кольоровій спині. Чимало щурів мішаної породи мають неповні або змішані варіанти цих малюнків і не відповідають жодному окремому визнаному різновиду.

Одомашнення та багатовіковий відбір на покірливість сформували вид декоративного щура в цілому, і особини мішаної породи успадковують ці базові риси. Більшість щурів мішаної породи, з якими спілкувалися з раннього віку, цікаві, швидко досліджують простір і комфортно почуваються поруч із людьми. Вони запам'ятовують запах і розпорядок дня свого господаря та шукатимуть контакту за найменшої нагоди.

Оскільки їхнє походження пов'язане з кількома лініями, а не з єдиним ретельно відібраним штамом, індивідуальна вдача може варіюватися більше, ніж у довго встановлених виставкових лінях. Щур мішаної породи може бути сміливим і дуже активним або тихішим та більш схильним гніздитися. Одні особини впевнено поводяться з незнайомцями від початку, інші поводяться обережно, поки не отримали кількаразового позитивного контакту. Обидва варіанти нормальні й піддаються коригуванню за допомогою терплячого та послідовного поводження.

Щодо інших щурів, особини мішаної породи за своєю природою товариські й зазвичай вживаються в групу при належному знайомстві. Некастровані самці можуть виявляти більш територіальну поведінку, ніж самиці або кастровані самці, особливо щодо незнайомих дорослих самців. У контакті з дітьми добре соціалізований щур мішаної породи терпить лагідне поводження, але може злякатися раптового руху чи шуму, тому нагляд за маленькими дітьми є обов'язковим.

Щоденний догляд за декоративним щуром мішаної породи підпорядковується тим самим принципам, що й за будь-яким декоративним щуром. Чистота, час спілкування та розумова стимуляція: три напрями, що найбезпосередніше впливають на самопочуття. Тип шерсті є головним чинником, що змінює режим грумінгу від однієї особини до іншої.

Грумінг

Декоративні щури часто доглядають себе самі й рідко потребують купання. Купання в теплій воді з невеликою кількістю м'якого шампуню, безпечного для щурів, доцільне лише тоді, коли тварина помітно забруднена. Шерсть рекс і оксамитова потребує огляду по поверхні шкіри, оскільки кучеряве хутро може затримувати бруд і вологу. Безшерсті щури не потребують розчісування, але шкіру слід перевіряти на сухість, а самих тварин тримати в дещо тепліших умовах, ніж шерстяних особин.

Кігті можна підстригати маленькими кігтерізками для дрібних тварин. Наявність шорстких поверхонь у клітці сприяє їхньому природному стиранню. У старих некастрованих самців іноді утворюється оранжево-коричневе жирне виділення на шкірі, яке називають «самцевим жиром»; достатньо протерти шкіру вологою тканиною.

Фізичне навантаження та збагачення середовища

Щури активні в сутінковий час і потребують як фізичної, так і пізнавальної стимуляції. Контрольовані прогулянки у відгородженому від небезпек просторі мають більше значення, ніж фізичне навантаження лише в клітці. Всередині клітки гамаки, мотузкові драбинки, тунелі, картонні коробки й іграшки для пошуку їжі знижують нудьгу. Годівниці-головоломки й нові предмети, розкладені в клітці, дають щуру щось для дослідження щодня.

Умови утримання

Підтримуйте в клітці стабільну температуру приблизно від 18 до 24 °C, подалі від прямих сонячних променів і протягів. Щури чутливі до спеки й можуть потерпати від теплового стресу при температурі вище кінця 20-х °C. Аміак із сечі швидко накопичується в замкнутих просторах, тому належна вентиляція та регулярне прибирання важливі для здоров'я дихальної системи.

Декоративні щури є всеїдними з широким спектром харчових уподобань. В умовах утримання основу збалансованого раціону складає повноцінний комерційний корм у вигляді брикетів або добре підібрана насінно-зернова суміш. Свіжі овочі й фрукти та невеликі кількості білкових продуктів доповнюють основний раціон і додають різноманітності. Порції слід відмірювати: ожиріння є поширеною проблемою домашніх щурів, а необмежений доступ до жирних або висококалорійних продуктів цьому сприяє.

Свіжа вода має бути доступна цілодобово. Поїлка-соска підтримує воду чистішою, ніж відкрита миска, яка швидко забруднюється. Щури мішаної породи мають ті самі харчові потреби, що й усі декоративні щури, тому жодних особливих дієтичних корекцій лише через мішане походження не потрібно.

Продукти, яких слід уникати

Не годуйте шоколадом, кофеїновмісними напоями, алкоголем, сирою сухою квасолею, сирим солодким картоплею, зеленою або пророслою картоплею, блакитним сиром, липкими або дуже солодкими продуктами, сильно посоленими закусками та газованими напоями. Шкірка цитрусових і продукти, що містять д-лімонен, вважаються потенційно шкідливими саме для самців і їх найкраще виключати. Збалансований повноцінний раціон забезпечує всі необхідні вітаміни й мінерали, тому регулярне застосування добавок не потрібне, якщо ветеринар не призначив їх для конкретного стану.

Найзначущіші захворювання виду декоративних щурів є респіраторні хвороби та пухлини, і особини мішаної породи підпадають під обидва ризики. Респіраторні захворювання найчастіше пов'язані з Mycoplasma pulmonis, бактерією, яку багато щурів носять субклінічно і яка може активуватися під впливом стресу, неналежного утримання або вторинних інфекцій. Пухлини, особливо молочні залози у самиць, частішають у міру досягнення щурами другого року життя.

Чи мають щури мішаної породи суттєво відмінні від лінійних тварин показники захворюваності, достовірних даних для цього немає. Ширше генетичне підґрунтя може інакше розподіляти ризики, але не усуває схильностей на рівні виду. Короткий термін життя 2–3 роки означає, що навіть запобіжні проблеми можуть швидко прогресувати, якщо ветеринарну допомогу відкласти.

Профілактика

• Утримуйте вольєр чистим і провітрюваним для захисту дихальної системи.
• Використовуйте безпилову підстилку з паперу або деревини осики; уникайте тирси сосни та кедра.
• Щотижня зважуйте кожного щура на кухонних вагах для раннього виявлення втрати ваги.
• Щотижня оглядайте тіло на ущільнення, виразки й зміни шкіри та шерсті.
• Підтримуйте стабільну помірну температуру й уникайте перенаселення.
• За можливості купуйте щурів у чистих, здорових умовах, оскільки мікоплазма може передаватися від самиці до дитинчат.
• Знайдіть ветеринара з досвідом у галузі медицини дрібних ссавців або екзотичних тварин до виникнення проблем зі здоров'ям.

Декоративні щури вміло лазять і потребують вертикального простору, тому висока багаторівнева дротяна клітка переважає над низьким плоским вольєром. Скляні тераріуми й суцільнобічні пластикові вольєри затримують аміак і вологу та не забезпечують достатнього повітряобміну для здорової дихальної системи щурів. Дротяна конструкція забезпечує вентиляцію з усіх боків.

Підлога клітки і всі поверхні відпочинку мають бути суцільними, а не з дротяної сітки. Дротяні підлоги спричиняють болісний стан лап, який називається бамблфутом, і не підходять для жодного декоративного щура незалежно від походження. Полиці, пандуси й гамаки розширюють корисний простір і дають щурам можливість лазити між рівнями впродовж дня.

Безшерстим особинам мішаної породи потрібна дещо тепліша температура навколишнього середовища, ніж шерстяним щурам. Стандартних і рекс-щурів в усьому іншому утримують однаково.

Перелік для облаштування

• Суцільні полиці й пандуси на різних висотах.
• Принаймні одна закрита гніздова скринька або укриття на кожну пару щурів.
• Гамаки і тканинні мішечки для відпочинку вище рівня підлоги.
• Мотузкові драбинки, тунелі й тверді труби для лазіння та дослідження.
• Поїлка-соска, закріплена збоку клітки.
• Важка керамічна або металева миска для їжі, яку не можна перекинути.
• Предмети для гризіння з необробленого дерева, картону або безпечних для щурів матеріалів.
• Лоток у кутку, яким щури звикли користуватися, щоб зосередити бруд і спростити прибирання.

Декоративні щури мішаної породи досягають статевої зрілості рано, іноді вже у 5 тижнів у самиць, тому самців і самиць необхідно розлучити ще до відлучення від матері, щоб запобігти незапланованому розмноженню. Більшість господарів утримує одностатеві групи саме для цього, а рятувальні організації зазвичай рекомендують стерилізувати щурів або тримати їх роздільно за статтю.

Коли розведення все ж відбувається, результати щодо шерсті, кольору й темпераменту менш передбачувані, ніж у керованих лінійних популяціях, оскільки генетика батьків більш різноманітна. Двоє батьків мішаної породи можуть дати виводок, у якому кожне цуценя матиме інший тип шерсті або колір, адже одночасно можуть розщеплюватися кілька гетерозиготних генів шерсті. Ця непередбачуваність є однією з причин того, що більшість серйозних аматорів використовує встановлені лінії, а не змішані популяції для проектів селективного розведення.

Репродуктивна біологія щурів мішаної породи ідентична біології всіх Rattus norvegicus в умовах одомашнення. Самиці циклують приблизно кожні 4–5 днів. Вагітність триває близько 21–23 днів. Розмір виводку у особин мішаної породи зазвичай становить 6–14 щуренят, хоча бувають і менші, і більші виводки. Щуренята народжуються лисими із закритими очима. Шерсть починає з'являтися впродовж першого тижня, очі відкриваються приблизно на 14-й день, а відлучення від матері відбувається приблизно у 4–5 тижнів.

Самця слід прибрати від самиці до пологів, оскільки вона може завагітніти знову через кілька годин після народження дитинчат. Повторні виводки один за одним швидко виснажують матір, і їх слід уникати. Тим, хто планує розведення, варто заздалегідь знайти домівки для всіх щуренят, зважаючи на великий потенційний розмір виводку та значне навантаження на добробут, пов'язане з влаштуванням небажаних щурів.