Ротвейлер

Ротвейлер це великий, потужно складений робочий собака, що походить з Німеччини. Має широкі груди, важкий кістяк і чорну шерсть з чітко окресленими рудими або махагоновими підпалинами. Дорослі особини сягають у холці приблизно від 22 до 27 дюймів і важать від 80 до 135 фунтів, причому самці помітно важчі за самок. Попри розміри, ротвейлер хорошого розведення рухається врівноважено й напрочуд спритно.

Порода радше спокійна та впевнена в собі, ніж нервова чи гіперактивна. Ротвейлер, якого добре виховали й соціалізували, зазвичай поводиться врівноважено в домашньому колі, насторожено з незнайомцями і глибоко прив'язаний до людей, з якими живе. Багато власників описують породу як тиху присутність удома, що стає пильною й чутливою тієї ж миті, коли щось іде не так.

Ротвейлера виводили для роботи. Він тягав вози, гнав худобу, а згодом долучився до поліцейської, військової, пошукової та службової роботи. Це робоче минуле формує собаку й донині: йому потрібні заняття, щоденне навантаження та власник, який забезпечує послідовну структуру й дресирування.

Кому підходить ротвейлер

Ротвейлер підходить активному й відповідальному власнику, який може забезпечити йому щоденне навантаження, ранню соціалізацію та тверде, але справедливе дресирування. Найкраще йому в домі, де хтось часто буває поряд і готовий встановити чіткі правила. Порода погано пасує власнику-початківцю, який хоче невибагливого улюбленця, домівці без часу на дресирування або будь-кому, хто не здатен впоратися з сильним великим собакою. За правильних умов ротвейлер стає врівноваженим і відданим компаньйоном.

Ротвейлер бере початок від гуртових собак Римської імперії. Коли римські легіони просувалися на північ Європи, вони приводили собак мастифоподібного типу, щоб пасти й охороняти худобу, яка годувала військо. Цих собак залишали в землях, де римляни оселялися, зокрема на території південної Німеччини, де згодом виникло місто Ротвайль.

У Середньовіччі Ротвайль виріс у жвавий центр торгівлі худобою. Місцевих собак, нащадків римських гуртівників, схрещених з тутешніми пастушими собаками, використовували, щоб гнати худобу на ринок і охороняти отари та їхніх власників у дорозі. Місцеві м'ясники також запрягали собак, щоб тягати вози з м'ясом. Породу почали називати Rottweiler Metzgerhund, тобто м'ясницький собака з Ротвайля.

Поява залізниць у 19 столітті поклала край практиці гнати худобу на далекі відстані пішки, і попит на гуртових собак різко впав. До кінця 1800-х років порода майже зникла. Інтерес відродився на початку 20 століття, почасти тому, що собака добре виявив себе в поліцейській і військовій службі. Перші німецькі клуби ротвейлерів утворилися на початку 1900-х років, а за ними з'явився єдиний стандарт породи.

Протягом 20 століття ротвейлер поширився за межі Німеччини й здобув широке визнання водночас як робочий собака і як компаньйон. Сьогодні його цінують у поліцейській, військовій, пошуково-рятувальній та службовій роботі, а також тримають як родинного охоронця.

Ротвейлер це масивний, компактний собака, дещо довший, ніж вищий. Тіло мускулясте, з глибокими грудьми, спина рівна й міцна, а загальний силует справляє враження сили й витривалості. Голова широка, з помірно опуклим черепом, добре розвиненою мордою та темними мигдалеподібними очима, що надають спокійного, уважного виразу. Вуха середні, трикутні, прилягають до голови.

Шерсть і забарвлення

У ротвейлера коротка, рівна, густа остьова шерсть поверх м'якшого підшерстя. Підшерсток найгустіший на шиї та стегнах і змінюється залежно від клімату. Шерсть прилягає й легко тримається в чистоті. Єдине допустиме забарвлення це чорне з різко окресленими підпалинами від рудого до глибокого махагонового відтінку. Ці підпалини мають сталий малюнок: плями над кожним оком, на щоках, на морді, на грудях і лапах та під хвостом. Стандарт породи віддає перевагу чистим, чітко окресленим підпалинам. Хвіст традиційно купірували, хоча в багатьох регіонах тепер залишають природним. У такому разі під час руху собака тримає його на рівні спини.

Ротвейлер це впевнений у собі собака, а не боязкий чи легкозбудливий. Удома він зазвичай спокійний і врівноважений, охоче тримається поряд зі своїми людьми. Порода міцно прив'язується до родини й часто буває ласкавою та грайливою з тими, кому довіряє. Багато ротвейлерів люблять фізичну близькість і притуляються до улюбленої людини або ходять за нею.

З незнайомцями порода від природи стримана й насторожена. Ротвейлеру зазвичай потрібен час, щоб прийняти нових людей, і він оцінює ситуацію, перш ніж зреагувати. Цей охоронний інстинкт закладений у породі й одна з причин, чому важлива рання й постійна соціалізація. Собака, який змалку познайомився з багатьма людьми, місцями та іншими тваринами, виростає спокійнішим і розважливішим, тоді як той, кого тримають в ізоляції, може стати підозріливим або реактивним.

З дітьми у власній родині добре вихований ротвейлер зазвичай лагідний і терплячий, хоча через розміри спілкування з малими дітьми завжди має відбуватися під наглядом. З іншими собаками й тваринами результат буває різним. Може виникати одностатева агресія, особливо між некастрованими самцями, але ротвейлер, вирощений поряд з іншими тваринами, нерідко добре з ними уживається. Розум і сильна воля породи означають, що їй потрібен власник, який забезпечує чітке й послідовне лідерство.

За шерстю ротвейлер невибагливий, але це вимогливий собака щодо навантаження, дресирування та порядку. Коротка шерсть линяє помірно цілий рік і сильніше під час сезонної зміни шерсті, зазвичай двічі на рік.

Грумінг

• Вичісуйте раз чи двічі на тиждень жорсткою щіткою з натуральної щетини або гумовою рукавицею, щоб прибрати відмерлу шерсть, частіше під час сезонного линяння.
• Купайте час від часу, приблизно раз на два-три місяці або коли собака забрудниться.
• Підстригайте кігті кожні три-чотири тижні, якщо вони не стираються природно.
• Регулярно оглядайте та чистьте вуха й чистьте зуби кілька разів на тиждень.

Навантаження

• Забезпечуйте щонайменше одну-дві години активності щодня через прогулянки, ігри та дресирування.
• Додавайте розумову роботу, як-от вправи на послух, ігри з пошуку запаху чи годівниці-головоломки, бо порода швидко нудиться.
• Спрямовуйте робочий потяг у структуровані заняття, такі як слідова робота, тяга возиків або захисний спорт, де це доречно.
• Уникайте важких, одноманітних навантажень на твердій поверхні в молодих собак, доки суглоби ще формуються.

Середовище

Найкраще ротвейлеру в домі з надійною огорожею та достатнім простором для руху, і він має жити в приміщенні як частина родини, а не сам надворі. Прохолодну погоду він переносить краще за спеку, тому навантаження варто обмежувати в найгарячіші години дня. Породі потрібен щоденний контакт з людиною, і вона схильна виробляти проблемну поведінку, якщо її надовго залишати на самоті чи без занять.

Ротвейлер добре почувається на повноцінному, збалансованому раціоні, розробленому для великих порід. Оскільки порода легко набирає вагу й має важкий кістяк, контроль порцій важливий, щоб берегти суглоби й зменшити навантаження на серце. Давайте відміряну кількість корму з огляду на вік, вагу та рівень активності собаки, а не залишайте їжу доступною цілий день. Цуценят слід годувати кормом для цуценят великих порід, який контролює кальцій і калорійність, щоб підтримати рівномірний, поступовий ріст і знизити ризик проблем із суглобами.

Ласощі та добавки

Обмежуйте ласощі приблизно 10 відсотками денних калорій, щоб уникнути набору ваги. Багато власників дають добавки для суглобів з глюкозаміном і хондроїтином, а дехто додає омега-3 жирні кислоти для шерсті й суглобів, але добавки варто спершу обговорити з ветеринаром. Свіжа вода має бути завжди доступна. Оскільки порода має глибокі груди, годування двома меншими порціями замість однієї великої та уникання важких навантажень одразу після їжі можуть допомогти знизити ризик завороту шлунка.

Ротвейлер загалом міцна порода, але як великий собака має коротшу середню тривалість життя, приблизно від 9 до 10 років, і кілька захворювань, на які варто зважати. Відповідальні заводчики перевіряють племінних собак на дисплазію кульшових і ліктьових суглобів та на серцеві проблеми, що знижує ризик передавання цих станів. Підтримання здорової ваги один з найдієвіших способів берегти суглоби й загальне здоров'я собаки.

Профілактика

• Плануйте щорічні ветеринарні огляди, з частішими візитами для літніх собак.
• Підтримуйте щеплення та профілактику паразитів актуальними.
• Тримайте собаку в стрункій формі, щоб зменшити навантаження на суглоби й серце.
• Забезпечуйте регулярний догляд за зубами та планове спостереження за суглобами з віком собаки.
• Купуйте в заводчиків, які надають результати обстежень кульшових, ліктьових суглобів і серця.

Ротвейлер одна з найбільш піддатливих до навчання робочих порід. Він розумний, швидко вчиться й охоче працює з власником, якого поважає. Той самий розум поєднується з сильною, незалежною волею, тож породі потрібен власник, спокійний, послідовний і явно головний. Жорстке чи непослідовне поводження зазвичай дає зворотний ефект і може зробити собаку впертим або реактивним. Рання соціалізація та дресирування на послух необхідні, щоб і впоратися з розмірами та силою собаки, і спрямувати його охоронний інстинкт у контрольоване русло.

Основи

1. Починайте соціалізацію в щенячому віці, знайомлячи собаку з багатьма людьми, місцями, звуками та іншими тваринами.
2. Навчайте основних команд на послух, як-от сидіти, лежати, чекати, до мене та ходьбі на провислому повідку, з раннього віку.
3. Тримайте заняття короткими, частими й позитивними, щоб утримати увагу собаки.
4. Встановіть сталі домашні правила, яких дотримуються всі в домі.
5. Переходьте до складнішої роботи, як-от слідова справа, тяга возиків чи захисний спорт, щоб задовольнити робочий потяг.
6. Продовжуйте дресирування та закріплення впродовж усього життя собаки, а не припиняйте після щенячого віку.

Відповідальне розведення ротвейлерів зосереджене на здоров'ї та темпераменті, а не лише на зовнішності. Хоча собаки досягають фізичної зрілості раніше, більшість заводчиків чекають приблизно до двох років, перш ніж в'язати, бо на цей час можна завершити перевірку кульшових, ліктьових суглобів і серця, а дорослий темперамент собаки стає очевидним. Самки тічкують приблизно двічі на рік. Після успішної в'язки вагітність триває близько 63 днів.

Приплоди зазвичай великі, часто в межах від 6 до 12 цуценят, що відповідає розмірам породи. Пологи у великої породи можуть мати ускладнення, тож заводчики нерідко передбачають ветеринарну підтримку під час родів. Новонароджені цуценята цілком залежать від матері щодо тепла й годування в перші тижні, а роль заводчика тримати місце пологів чистим, теплим і тихим, водночас стежачи за набором ваги.

Раннє привчання до рук і соціалізація починаються в посліді. Цуценят зазвичай відлучають приблизно до семи-восьми тижнів, і їм корисне обережне знайомство з руками, звуками й новим досвідом, перш ніж вони підуть у свої домівки. З огляду на силу та охоронну вдачу породи, добір цуценят до відповідних власників важлива частина відповідального розведення.

Як зареєструвати собаку породи Ротвейлер в Україні

У кількох великих містах, зокрема в Києві, діють муніципальні програми реєстрації тварин, а вакцинація проти сказу є вимогою по всій країні. Та жоден місцевий реєстр не замінює запису, який працює будь-де: безкоштовна картка собаки породи Ротвейлер з фото, даними й вашим номером відповідає на пошук із будь-якої країни. Реєстрація забирає кілька хвилин.

П'ятнадцять цифр під шкірою собаки породи Ротвейлер вкажуть на вас лише тоді, коли про це скаже реєстр. Нехай скаже безкоштовно: запис у United Pet Club не має терміну дії, приймає чип будь-якого бренду, а кожна зміна даних безкоштовна. Реєстрація мікрочипа спершу, акаунт одразу після.