Ісландська вівчарка

Ісландська вівчарка це північний шпіц середнього розміру, виведений для випасу й охорони худоби на відкритих просторах Ісландії. У неї компактний, врівноважений корпус, густа всепогодна шерсть, стоячі вуха та закручений над спиною хвіст. Морда відкрита й насторожена, і більшість собак вітає людей і тварин з помітним завзяттям.

Це єдина порода собак, що походить з Ісландії. Вона століттями працювала поряд із фермерами, переганяла овець і коней та гавкотом сигналізувала про місце перебування худоби чи наближення чужинців. Це робоче минуле пояснює дві визначальні риси породи: високу енергійність і готовність подавати голос.

Порода дружня, грайлива й орієнтована на людину. Вона міцно прив'язується до своєї родини, добре ладнає з дітьми та зазвичай приймає інших собак і домашніх тварин, якщо росте разом із ними. Це не сторожовий пес у захисному сенсі, але він пильний і сповістить про гостей.

Кому підійде

Ісландська вівчарка пасує активній родині, яка може забезпечити їй щоденні навантаження й товариство. Найкраще вона почувається там, де хтось удома більшу частину дня, бо погано переносить тривалу самотність. Тим, хто хоче тихого собаку для квартири, варто врахувати схильність породи до гавкоту. Власникам, які люблять прогулянки, ігри, кінологічний спорт і ласкавого компаньйона, вона стане доброю парою.

Порода сягає корінням доби вікінгів. Скандинавські поселенці дісталися Ісландії наприкінці 9 та у 10 столітті й привезли із собою собак шпіцевого типу. Ті собаки пристосувалися до місцевості й клімату острова та стали робочим фермерським псом ісландської глибинки.

Протягом багатьох століть собаки пасли овець і коней, допомагали переганяти худобу пересіченою місцевістю та відшукували тварин, розпорошених по широких пасовищах. Їхня цінність була практичною, а не декоративною, і вони залишалися тісно пов'язаними з життям ферми. Собаки згадуються в ранній ісландській літературі й у пізніших дорожніх нотатках, що вказує на тривалу й безперервну присутність на острові.

Порода не раз опинялася на межі зникнення. Спалахи хвороб серед собак і періоди скорочення сільського населення різко зменшували поголів'я, і часом воно ставало настільки малим, що загрожувало виживанню породи. Організовані зусилля у 20 столітті, в Ісландії та за підтримки заводчиків за кордоном, допомогли відновити й стабілізувати популяцію з тих собак, що залишилися.

Ісландську вівчарку визнано національним собакою Ісландії, і це єдина порода собак, що там виникла. Тепер її тримають і як компаньйона, і як робочого пастуха, а спеціальні програми розведення й далі підтримують її чисельність і здоров'я.

Ісландська вівчарка трохи довша, ніж висока, з міцним прямокутним силуетом. Голова трикутна, якщо дивитися згори, морда звужується, а темні очі надають породі характерного дружнього й насторженого виразу. Вуха стоячі й рухливі, а пухнастий хвіст закручується над спиною. Рухи легкі й спритні, як і личить собаці, виведеному цілий день долати відстані.

Шерсть і забарвлення

У породи густа всепогодна подвійна шерсть з м'яким підшерстком і грубішим остьовим волосом. Вона буває двох типів за довжиною. У короткошерстого різновиду остьове волосся середньої довжини, а в довгошерстого воно довше, з пишнішими очесами на лапах, хвості та комірі.

Допускається кілька основних забарвлень, серед них відтінки рудого й золотистого, шоколадно-коричневе, сіре та чорне. Один колір завжди переважає, а білі відмітини типові й часто з'являються на морді, грудях, лапах і кінчику хвоста. У деяких собак остьове волосся має чорні кінчики.

Ісландська вівчарка дружня й товариська. Їй до вподоби людське товариство, вона тримається ближче до своїх людей, лагідна й терпляча з дітьми, а тому це добрий сімейний собака. Порода грайлива й у дорослому віці та любить ігри, заняття та спільну діяльність.

До чужих порода радше привітна, ніж насторожена. Вона рідко виявляє агресію до людей і не є захисним собакою, хоч і пильна та гавкатиме, сповіщаючи про гостей чи щось незвичне. З іншими собаками й домашніми тваринами вона загалом товариська, надто коли росте поряд із ними.

Риса, з якою власникам найчастіше доводиться давати раду, це голос породи. Гавкіт ставав у пригоді під час випасу, і собака охоче подаватиме голос на рух, звуки й гостей. Раннє навчання та регулярні навантаження допомагають тримати це в межах. Порода також не любить тривалої самотності й може ставати неспокійною або галасливою, коли нудиться чи лишається сама.

Грумінг

• Вичісуйте шерсть раз або двічі на тиждень, щоб прибрати відмерлий волос і запобігти ковтунам.
• Збільшуйте частоту до кількох разів на тиждень під час двох рясних сезонних линьок, коли підшерсток сходить великими об'ємами.
• Купайте лише за потреби, оскільки шерсть значною мірою самоочисна.
• Регулярно оглядайте й чистьте вуха та підрізайте кігті раз на кілька тижнів.
• Чистьте зуби кілька разів на тиждень для здоров'я ротової порожнини.

Навантаження

• Забезпечуйте щонайменше годину активності щодня, розподіливши її між прогулянками й іграми.
• Додавайте розумову роботу, наприклад навчальні ігри, пошук за запахом чи годівниці-головоломки.
• Розгляньте кінологічний спорт, як-от аджиліті, пастушу роботу чи раллі, що пасують робочому запалу породи.
• За змоги давайте безпечний час без повідка на огородженій ділянці.

Середовище

Порода пристосовується до більшості домівок, але надає перевагу оселі зі щоденною активністю надворі й товариством протягом значної частини дня. Будинок з огородженим двором пасує їй якнайкраще. Холод вона переносить легко завдяки подвійній шерсті, але в спеку потребує тіні й води. Життя у квартирі можливе лише тоді, коли власник дає раду навантаженням і гавкоту й часто буває поряд.

Ісландська вівчарка добре почувається на повноцінному збалансованому раціоні, складеному для її віку й рівня активності. Як активній породі середнього розміру, їй потрібно достатньо якісного білка й жиру, щоб підтримувати щоденну роботу й ігри. Розмір порції залежить від ваги, віку й навантажень конкретного собаки, тож беріть таблицю годівлі на упаковці корму за відправну точку й коригуйте, щоб зберігати струнку форму тіла. Свіжа вода має бути доступна завжди.

Ласощі та добавки

Тримайте ласощі в межах приблизно десяти відсотків добової калорійності, щоб вони не порушували баланс раціону й не призводили до набору ваги. Під час занять використовуйте дрібні навчальні ласощі або шматочки звичайного корму собаки. Здоровому собаці на повноцінному раціоні зазвичай не потрібні добавки; додавайте засоби для суглобів, шкіри чи інші лише за порадою ветеринара.

Ісландська вівчарка це витривала, загалом здорова порода з типовою тривалістю життя 12 до 15 років. Оскільки сучасну популяцію відновили з обмеженого числа собак, відповідальні заводчики перевіряють тварин на спадкові захворювання, щоб зберегти генофонд здоровим. Купівля у заводчика, який тестує батьківських собак на здоров'я, знижує ризик зазначених нижче проблем.

Профілактика

• Дотримуйтеся графіка основних щеплень і профілактики паразитів.
• Плануйте щорічні огляди, а для літніх собак частіші візити.
• Підтримуйте струнку вагу, щоб берегти суглоби.
• Чистьте зуби й доглядайте за ротовою порожниною, щоб запобігти хворобам.
• Обирайте цуценят від батьків, перевірених на стан кульшових суглобів і очей.

Ісландська вівчарка кмітлива, уважна й охоча працювати з провідником, а тому вона старанний учень. Найкраще вона відгукується на навчання з винагородою та короткі, різноманітні заняття, що утримують її увагу. На два напрями варто звернути увагу рано: надійне підкликання, бо порода активна й допитлива, і контроль гавкоту, який є природною частиною її вдачі. Рання соціалізація з людьми, собаками та повсякденними ситуаціями допомагає їй вирости впевненим і врівноваженим дорослим собакою.

Основи

1. Починайте соціалізацію й м'яке привчання до рук у цуценячому віці.
2. Спершу навчіть відгукуватися на ім'я та надійно підкликатися.
3. Додайте базові команди: сидіти, лежати, чекати й ходьбу на вільному повідку.
4. Рано введіть команду "тихо", щоб давати раду гавкоту.
5. Поступово нарощуйте тривалість і подразники.
6. Спрямовуйте енергію в кінологічний спорт, як-от аджиліті чи пастушу роботу.

Розведення ісландської вівчарки несе додаткову відповідальність, бо порода пройшла через тяжкі популяційні скорочення, і генофонд лишається порівняно невеликим. Сумлінні заводчики ставлять генетичне різноманіття поряд зі здоров'ям і характером та узгоджують в'язки, щоб не концентрувати кровні лінії. Сук зазвичай в'яжуть лише після того, як вони фізично дозріли, а обидва батьки мають пройти перевірку кульшових суглобів і очей до в'язки.

Вагітність триває близько 63 днів, як і зазвичай у собак. Виводки переважно помірні за кількістю. Цуценята народжуються сліпими й глухими та цілком залежать від матері в перші тижні. Приблизно з трьох тижнів заводчик починає м'яке привчання до рук і ранню соціалізацію, що важливо для породи, яку цінують за дружній і врівноважений характер. Цуценята зазвичай переходять до нових домівок приблизно у вісім тижнів, після відлучення й перших щеплень.

Як зареєструвати собаку породи Ісландська вівчарка в Україні

У кількох великих містах, зокрема в Києві, діють муніципальні програми реєстрації тварин, а вакцинація проти сказу є вимогою по всій країні. Та жоден місцевий реєстр не замінює запису, який працює будь-де: безкоштовна картка собаки породи Ісландська вівчарка з фото, даними й вашим номером відповідає на пошук із будь-якої країни. Реєстрація забирає кілька хвилин.

Ветеринар вживлює чип, але реєструвати номер за вас ніхто не буде, а незареєстрований чип нікого не ідентифікує. Зареєструйте мікрочип безкоштовно на довічному плані: приймаємо чип будь-якого бренду, оновлення після переїзду завжди безкоштовні, а запис можна знайти цілодобово, в Україні та за кордоном. Створіть безкоштовний акаунт і закрийте обидва питання сьогодні.