Вельзумер

Вельзумер є курою подвійного призначення, виведеною в Нідерландах на початку XX століття. Це легка або середня за розміром порода: кури важать приблизно 2-2,7 кг, а півні близько 2,7-3,2 кг. Породу утримують передусім заради яєць темно-теракотового кольору з темнішими крапками. Саме це забарвлення зробило вельзумера відомим далеко за межами батьківщини.

Вельзумери активно фуражують і почуваються найкраще, маючи простір для вигулу. Вони пильні та добре відчувають довкілля, проте у поводженні спокійні й стабільно доброзичливі до людей. Несучки дають приблизно 160-200 яєць на рік, причому найвища продуктивність припадає на перші два сезони несучості. Забарвлення яйця найтемніше на початку циклу несучості і поступово світлішає протягом циклу.

Півень цієї породи втілює класичний образ хатнього когута: тулуб глибокого червоно-коричневого кольору, чорні груди й пряма, гордовита постава. В обох статей листоподібний гребінь та чисті, неоперені жовті ноги.

Кому підійде

Вельзумер підходить тим, хто хоче міцну курку зі спокійною вдачею і цінує колір яєць більше за максимальну кількість несучості. Порода добре почувається на присадибних ділянках і невеликих фермах, де зграя може вільно фуражувати. Тим, хто прагне тихої, легкої в поводженні несучки і не потребує рекордної продуктивності, ця порода підійде добре. Вона менш пасує тим, кому потрібна найвища можлива яйценосність, або тим, хто тримає птицю в тісному просторі без збагаченого середовища.

Назва породи походить від села Вельзум у провінції Гелдерланд на сході Нідерландів. У перші десятиліття XX століття місцеві птахівники схрещували кілька наявних порід, щоб отримати продуктивну господарську курку з виразно темними яйцями.

До вихідного поголів'я зазвичай відносять куріпчастого кохінхіна, куріпчасту вайандот, куріпчастого легорна, барневельдера та род-айленд-реда. Упродовж кількох поколінь селекціонери відбирали птицю за глибоким коричневим кольором яйця та стабільною несучістю.

Ширшій публіці вельзумера показали на сільськогосподарських виставках у 1920-х роках, і саме темне яйце підживило інтерес до породи спершу в Європі, а згодом у Великій Британії та Північній Америці. Пізніше вивели й карликову форму, яка повторює тип і забарвлення великої птиці.

Від часу виведення вельзумера тримають як практичну несучку, так і виставкову птицю. Завдяки зовнішності, зокрема куріпчастому малюнку пір'я курки та яскравому вигляду півня, порода й досі залишається впізнаваною у птахівничих стандартах і на невеликих господарствах.

Вельзумер має широке, повне тіло, яке птиця тримає доволі прямо, що надає їй впевненого силуету. На голові розташований листоподібний гребінь середнього розміру, червоні мочки вух та червоні сережки. Ноги чисті, без оперення, жовтого кольору, на кожній лапі по чотири пальці. Дзьоб жовтий або рогового відтінку.

Оперення та забарвлення

Курка демонструє куріпчастий малюнок, найтісніше пов'язаний із цією породою. Тулуб теплого рудувато-коричневого відтінку, кожне перо тонко поцятковане, комірець золотисто-коричневий зі смугами чорного кольору, а груди лососевого відтінку. Півень виглядає контрастнішим: спина і плечі глибокого червоно-коричневого кольору, комірець і сідло золотисті, а груди й хвіст чорні, часто з зеленуватим відливом. В обох статей переважають м'які коричневі відтінки, а не яскраві контрастні плями. Існує й карликова форма з тим самим малюнком забарвлення, але значно меншого розміру.

Вельзумер відомий дружелюбною, врівноваженою вдачею. Птахи зазвичай спокійні з господарями і добре переносять контакт з людиною, тож порода підходить родинам і початківцям у птахівництві. На відміну від деяких легких яєчних порід, вельзумери не полохливі.

Водночас це активні й пильні птахи. Вони охоче фуражують, стежать за довкіллям і швидко помічають хижаків. Півні зазвичай пильнують і захищають зграю, не виявляючи при цьому надмірної агресії.

У змішаній зграї вельзумери зазвичай уживаються без проблем і рідко силою займають верхні чи нижні щаблі ієрархії. Наседний інстинкт у курок виражений слабко, тому вони нечасто припиняють нестися, щоб висиджувати яйця. Голос помірний: птахи не мовчазні, проте й не належать до найгаласливіших порід.

Вельзумер є міцною породою, яка добре переносить прохолодну вологу погоду, що відображає її нідерландське походження. Щоденний догляд зводиться до чистого приміщення, свіжої води, безпечного простору для вигулу та регулярного огляду птиці й довкілля.

Догляд за пір'ям і тілом

• Перевіряйте ноги й лапи на наявність коростяного кліща та тримайте сідала в чистоті
• Оглядайте пір'я та клоаку на наявність вошей і червоного кліща, особливо в теплу пору року
• Забезпечте сухе місце для пилових ванн, щоб птахи могли доглядати за собою
• Підрізайте кігті або дзьоб лише в разі надмірного відростання, що трапляється рідко в активних птахів

Фізична активність

• Забезпечуйте щоденний вільний вигул або доступ до вольєра, оскільки порода любить фуражувати
• Пропонуйте не менш як 1 квадратний метр вольєра на птаха, за можливості більше
• Розкидайте зерно, зелень і розставте сідала, щоб зайняти птахів
• Використовуйте огорожу або сітку, адже вельзумери пильні, але все одно можуть стати здобиччю хижаків

Умови утримання

Вельзумери краще переносять холод, ніж сильну спеку. Забезпечте курник без протягів, але з достатньою вентиляцією, сухою підстилкою та гніздами. У спекотну погоду надайте тінь і постійний доступ до води. Листоподібний гребінь схильний до обмороження в сильні морози, тому курник має бути сухим і без застою вологи, а не герметично закритим і вологим.

Основою раціону має бути збалансований готовий комбікорм. Курчата потребують стартового корму з високим вмістом білка, молодняк переходить на вирощувальний раціон, а несучкам потрібен корм для несучок з додатковим кальцієм для якості шкаралупи. Оскільки вельзумери активно фуражують, за наявності вигулу вони доповнюють раціон комахами, насінням і зеленню, проте готовий комбікорм забезпечує стабільність надходження поживних речовин.

Ласощі та добавки

Пропонуйте нерозчинний гравій, щоб птахи могли перетирати їжу в мускульному шлунку, а також окремо давайте несучкам подрібнену мушлю устриці чи інше джерело кальцію. Зелень, борошняні черв'яки та зерно годяться як періодичні ласощі, проте їхня частка має лишатися приблизно до 10 відсотків раціону, щоб повнораціонний корм і надалі забезпечував збалансоване живлення. Чиста вода має бути доступна постійно.

Вельзумери зазвичай мають міцне здоров'я і не схильні до породних захворювань. За належного утримання багато птахів живуть 6-9 років, хоча в найпродуктивніших несучок яйценосність може знижуватися вже після перших кількох сезонів. Більшість проблем зі здоров'ям пов'язані з паразитами, годівлею або загальними хворобами птиці, а не з особливостями самої породи.

Профілактика

• Проводьте дегельмінтизацію за планом і чергуйте ділянки вигулу
• Регулярно оглядайте птицю на наявність кліщів і вошей, особливо в теплу пору року
• Тримайте годівниці та напувалки чистими, щоб обмежити поширення хвороб
• Забезпечуйте кальцієві добавки для несучок, щоб підтримати якість шкаралупи і знизити ризик затримки яйця
• Тримайте нових птахів на карантині перед приєднанням до зграї

Вельзумера найкраще тримати в курнику з прилеглим вольєром або з доступом до вільного вигулу. Курник захищає птицю вночі та в негоду, тоді як вольєр чи відкрита територія дають той денний простір, якого потребує ця активна порода. Приміщення має бути захищеним від хижаків, сухим і добре провітрюваним, але без протягів.

Контрольний список облаштування

• Надійний курник із замкненим лазом та сіткою, захищеною від хижаків
• Підняті над підлогою сідала
• Суха підстилка, наприклад тирса чи солома
• Гнізда в тихій, затіненій частині курника
• Чиста вода і корм під накриттям
• Місце для пилових ванн у вольєрі

Наседний інстинкт у курей вельзумера виражений слабко, тому яйця часто виводять в інкубаторі. Темно-коричнева шкаралупа, одна з визначальних ознак породи, водночас ускладнює овоскопування, оскільки світло гірше проходить крізь пігмент. Для найкращого результату обирайте чисті, правильної форми яйця рівномірного кольору і закладайте їх в інкубатор протягом приблизно тижня після знесення.

Етапи виведення

1. Закладіть чисті свіжі яйця кімнатної температури в прогрітий інкубатор
2. Підтримуйте стабільну температуру і перевертайте яйця до 18 дня
3. Овоскопуйте приблизно на 7-10 день, щоб перевірити розвиток зародка, використовуючи потужне джерело світла через темну шкаралупу
4. Підвищте вологість приблизно до 65 відсотків і припиніть перевертання на 18 день (початок виводу)
5. Не відкривайте кришку, поки пташенята вилуплюються приблизно на 21 день
6. Перемістіть сухих, обпушених пташенят у теплий брудер зі стартовим кормом і водою