Мінорка

Мінорка є породою курей, яка бере початок з острова Менорка біля східного узбережжя Іспанії. Вона належить до середземноморської групи легких, активних несучок і є однією з найбільших порід у цій групі. Птахи тримають хвіст високо піднятим і стоять прямо, що надає їм насторожений, впевнений вигляд.

Породу найлегше впізнати за двома ознаками: дуже великим листоподібним гребенем і розміром яєць. Курки несуть великі яйця з крейдяно-білою шкаралупою, і породу здавна цінують за одні з найбільших білих яєць серед усіх середземноморських курей. Найпоширеніший різновид, чорна мінорка, має зелено-чорне пір'я, хоча існують і білі та інші кольорові форми.

Мінорки є енергійними шукачами корму, яким потрібен простір для випасу. Це не важка м'ясна порода, і квочливість у них проявляється рідко, тому головна роль цих курей на фермі чи в присадибному господарстві полягає у виробництві яєць у поєднанні з активним, витривалим характером.

Кому підійде ця порода

Мінорка підходить птахівникам, які можуть надати курям простір для випасу і хочуть стабільно отримувати великі білі яйця. Порода добре почувається в теплих регіонах, де великий гребінь допомагає відводити тепло. Вона менш придатна для утримання в тісноті та в дуже холодних областях, де гребінь схильний до обмороження. Активна і полохлива за вдачею, мінорка більше підходить досвідченим або уважним господарям, ніж тим, хто шукає спокійну декоративну курку для рук.

Мінорка отримала назву від Менорки, одного з Балеарських островів біля східного узбережжя Іспанії. Порода сформувалася серед давніх іспанських подвірних курей західного Середземномор'я, того самого широкого поголів'я, з якого походять споріднені породи іспанка та андалузька. Упродовж поколінь цих птахів утримували як практичних несучок у теплому острівному кліматі.

Породу завезли до Англії у першій половині XIX століття, де птахівники зацікавилися її розміром і великими білими яйцями. Англійські, а згодом й інші заводчики вели відбір на більший кістяк і винятково великий гребінь, формуючи виставкові та господарські лінії, відомі й сьогодні.

До Північної Америки мінорка потрапила в другій половині XIX століття. Чорну мінорку внесли до Стандарту досконалості Американської асоціації птахівництва у 1888 році, а білу і палеву форми визнали пізніше. У цей період породу цінували як одну з найкращих несучок білих яєць, доки не набули поширення високопродуктивні промислові кроси.

Із поширенням спеціалізованих гібридних несучок у XX столітті промислове використання мінорки скоротилося, і сьогодні цю породу утримують переважно любителі, учасники виставок та зберігачі спадкових порід, а не великі промислові господарства.

Мінорка має видовжене, кутасте тіло, яке птах тримає прямо, зі спадистою спиною та високо піднятим хвостом. Це найбільша з середземноморських порід, проте вона залишається стрункою і рухливою, а не важкою. Найпомітнішою ознакою породи є гребінь: у півнів це великий прямостоячий листоподібний гребінь, а в курей такий самий великий гребінь звисає набік. До стандарту також належать великі мигдалеподібні білі мочки та довгі сережки.

Пір'я та забарвлення

Чорна мінорка є первісним і найпоширенішим різновидом породи. Її пір'я суцільно чорне з виразним зеленим полиском на світлі. У кількох стандартах визнані також білий і палевий різновиди, проте трапляються вони значно рідше. У птахів усіх забарвлень пір'я щільно прилягає до тіла, а ноги й плюсни чисті, без оперення. Поєднання глянцевого темного пір'я, яскраво-червоного гребеня й сережок та білосніжних мочок надає породі контрастного вигляду, який робить її популярною на виставках.

Мінорка є енергійною, активною породою з насторожeною, впевненою манерою поведінки. Птахи є завзятими добувачами корму, які активно долають простір і радше пересуваються, ніж сидять на місці. Ця рухливість робить їх ефективними в самостійному пошуку їжі за наявності простору, але водночас робить їх полохливішими і складнішими в поводженні, ніж спокійні породи подвійного призначення.

У стосунках з людьми мінорки радше насторожені, ніж ласкаві. Вони не агресивні, але зазвичай тримаються на відстані і не люблять, коли їх беруть на руки, тому за ними краще спостерігати, ніж брати їх на руки. Регулярний спокійний контакт з молодого віку робить птахів спокійнішими.

У змішаній зграї мінорки зазвичай уживаються без проблем і не мають репутації задирливих. Півні можуть поводитися напористо. Порода добре літає і використовує висоту, тому огорожа повинна це враховувати. Квочливість у курей проявляється рідко, а отже, вони продовжують нестися, але майже ніколи не висиджують власних курчат.

Мінорки є витривалими й невибагливими в теплих умовах, але великий гребінь і активна вдача визначають, як їх найкраще утримувати.

Догляд за пір'ям

• Щільне жорстке пір'я не потребує регулярного догляду.
• Регулярно оглядайте гребінь і сережки на наявність порізів чи ознак обмороження.
• Перевіряйте чисті ноги й плюсни на наявність коростяного кліща і підрізайте кігті, якщо вони відростають задовго.
• Забезпечте суху ділянку для порохняних ванн, щоб птахи могли самостійно контролювати зовнішніх паразитів.

Фізична активність

• Щодня надавайте доступ до вигулу чи вільного випасу; порода погано переносить тісноту.
• Забезпечте простір для пошуку корму, що відповідає природній активності породи.
• Використовуйте високу огорожу або накриті вольєри, оскільки мінорки добре літають і можуть подолати низькі перешкоди.

Умови утримання

Мінорки добре переносять спеку і процвітають у теплому кліматі, де великий гребінь допомагає відводити тепло тіла. У холодних регіонах гребінь і сережки вразливі до обмороження, тому важливі курник без протягів, з хорошою вентиляцією, і захист від морозного вітру. Забезпечте достатньо місця на сідалах та вентиляцію, а підстилку тримайте сухою.

Оскільки мінорки є продуктивними несучками білих яєць і активними шукачами корму, їм потрібен збалансований повноцінний корм, який підтримує і енергію, і формування шкаралупи. Курки-несучки найкраще почуваються на промисловому кормі для несучок із вмістом білка приблизно 16-18 відсотків. Курчатам слід починати зі стартового корму, переходити на ростовий корм, а перед початком яйцекладки переводити їх на корм для несучок. Птахи на вільному вигулі доповнюють раціон комахами та зеленню, проте основою раціону має залишатися готовий комбікорм.

Ласощі та добавки

Забезпечте вільний доступ до подрібненої мушлі устриці або вапнякового гравію, щоб несучки могли отримувати додатковий кальцій, необхідний для великих яєць. Птахам, які не мають вільного вигулу, пропонуйте нерозчинний гравій, оскільки він допомагає перетравлювати корм. До корисних ласощів належать листова зелень, дроблена кукурудза в холодну пору року та борошняні черв'яки, усе в помірних кількостях. Чиста свіжа вода має бути доступна постійно.

Мінорка є витривалою, давно усталеною породою без поширених генетичних порушень. За належного догляду птахи зазвичай живуть 5-8 років. Найслабшим місцем породи є великий гребінь і сережки, які вразливі до холодових травм. Активний пошук корму підтримує птахів у гарній формі, але водночас означає, що надійне утримання важливе для захисту від хижаків.

Профілактичний догляд

• Тримайте курник сухим, провітрюваним і без протягів, щоб запобігти обмороженню та респіраторним хворобам.
• Забезпечте ділянку для порохняних ванн, щоб обмежити зовнішніх паразитів.
• Проводьте регулярні перевірки на паразитів і план дегельмінтизації, підібраний під ваші умови.
• Тримайте нових птахів на карантині перед приєднанням до зграї.
• Забезпечте чисту воду і вільний доступ до кальцію, щоб підтримувати несучок у гарній формі.

Мінорки є активними птахами, яким найкраще підходить простір для випасу і курник, що залишається сухим і провітрюваним. Вони добре переносять спеку, тому в теплому кліматі важлива хороша вентиляція, тоді як у холодних регіонах приміщення має блокувати протяги, щоб захистити гребінь. Оскільки порода добре літає, вольєри мають бути високими або накритими, щоб утримувати птахів і захищати їх від хижаків.

Список для облаштування

• Сухий, захищений від хижаків курник з високою вентиляцією над рівнем сідал.
• Підняті сідальні жердини з місцем для прямого тіла й високо піднятого хвоста.
• Одна гніздова скринька на три-чотири курки, чиста і застелена підстилкою.
• Високий або затягнутий сіткою вольєр, щоб утримувати породу, яка добре літає.
• Затінок і свіжа вода для утримання в теплому кліматі.
• Ділянка для порохняних ванн у межах вольєра.

Квочливість у курей мінорки проявляється лише зрідка, тому більшість курчат виводять в інкубаторі або під квочкою іншої породи. Яйця великі й білі, що полегшує їх овоскопування. Діє стандартна схема інкубації курячих яєць: яйця виводяться приблизно за 21 день, якщо температуру і вологість підтримують стабільними, а яйця регулярно перевертають протягом першого етапу.

Етапи виведення

1. Оберіть чисті, правильної форми яйця і витримайте їх гострим кінцем донизу до 7 днів перед закладенням.
2. Спочатку запустіть інкубатор порожнім, щоб переконатися у стабільній температурі й вологості.
3. Закладіть яйця і підтримуйте температуру й вологість на рівні цільових значень для 1-18 дня.
4. Перевертайте яйця щонайменше 3-5 разів на день; овоскопуйте приблизно на 7-10 день, щоб перевірити розвиток зародка.
5. На 18 день припиніть перевертання, перейдіть у режим виводу і підвищте вологість для виведення.
6. Дайте курчатам обсохнути в інкубаторі, перш ніж переносити їх у теплий брудер.