Маран

Маран є двоцільовою породою курей із заходу Франції, відомою насамперед завдяки яйцям глибоких червонувато-коричневих відтінків, які варіюються від молочно-шоколадного до майже махагонового. Саме насиченість забарвлення приваблює більшість власників до цієї породи, і її оцінюють за порівняльною шкалою кольору, якою користуються заводчики та клуби породи.

Птахи середнього розміру: курки важать приблизно 2,5-3,5 кг, півні дещо більші. Порода має широке й глибоке тіло, що робить її придатною і як м'ясну птицю, тому маран описують як двоцільову породу, а не суто несучку. Оперення трапляється кількох визнаних варіантів, серед яких найпоширеніший чорно-мідний.

Темперамент є сильною стороною породи. Марани зазвичай спокійні, доброзичливі й активно фуражують, добре переносять узяття на руки, що підходить як для родинних господарств, так і для невеликих селекційних програм. Кількість яєць помірна, а не висока, і багато власників миряться з цим заради кольору шкаралупи.

Кому підходить ця порода

Маран підходить власникам, які цінують колір яєць і стабільний темперамент більше, ніж максимальну продуктивність. Порода добре почувається у присадибній зграї з простором для фуражування, а також непогано витримує обмежений простір за наявності достатньої площі. Тим, хто хоче спокійного птаха, придатного водночас і для м'яса, маран часто підходить. Тим, кому потрібна найвища можлива яйценосність цілий рік, варто розглянути спеціалізовану яєчну породу.

Порода отримала назву від містечка та порту Маран у регіоні Приморська Шаранта на заході Франції, поблизу атлантичних боліт. Місцеві кури цього вологого низинного краю становили мішану популяцію, яку тримали фермери і яку століттями формував вологий клімат.

З XIX століття птицю, що прибувала через сусідній порт Ла-Рошель, схрещували з місцевим поголів'ям. До родоводу долучилися бійцівські та інші завезені породи, і отримані птахи вирізнялися витривалістю та кольором яєць.

На початку XX століття породу довели до більш однорідного вигляду, і в 1914 році її представили на виставці птахівництва в Ла-Рошелі. У 1920-х роках з'явився французький стандарт породи, а клуб породи працював над закріпленням типу та визначенням темного кольору яєць, який відрізняє маран від інших порід.

Згодом маран поширився за межі Франції. Поголів'я потрапило до Британії та інших країн, де регіональні стандарти розійшлися в таких питаннях, як оперені чи чисті плюсни. Сьогодні породу розводять у всьому світі, а темне яйце залишається її визначальною рисою.

Маран має широке, глибоке й доволі довге тіло, що надає йому міцного, добре оброслого м'язами вигляду. Спина трохи похила, груди повні, а хвіст тримається під помірним кутом. Одинарний гребінь, сережки та мочки вух червоні, очі жовтогарячі до червонуватих. Птахи французького типу зазвичай мають легке оперення на зовнішній стороні плюсен, тоді як деякі інші стандарти вимагають чистих ніг.

Оперення і забарвлення

Визнано кілька варіантів забарвлення, і які саме приймаються, залежить від чинного стандарту. Чорно-мідний варіант тримають найчастіше: він має чорний тулуб із мідним або червоним оперенням на шийній гриві, а у півнів, і на попереку. Зозулястий, із нерівномірним сірим смугастим малюнком, є старішим традиційним французьким забарвленням. До інших варіантів належать чорний, пшеничний і срібно-зозулястий. Оперення плюсен різниться залежно від країни, тому тип ніг перевіряють за відповідним стандартом, а не вважають незмінною ознакою.

Марани мають репутацію спокійних і врівноважених птахів. Вони добре переносять узяття на руки, рідко панікують і зазвичай тихіші за більш нервових птахів, що робить їх зручними для утримання на присадибній ділянці. Водночас вони активні й люблять фуражувати, тому найкраще почуваються там, де є простір для вигулу.

З членами родини порода зазвичай дружня і терпляче ставиться до регулярного контакту, і чимало птахів звикають до рук завдяки постійному спілкуванню. З незнайомцями вони зазвичай насторожені, але не агресивні, і заспокоюються, щойно людина стає знайомою. У змішаній зграї марани зазвичай посідають середнє місце в ієрархії: вони не надто напористі, і більшість добре ладнає з іншими спокійними породами.

Півнів часто описують як урівноважених, хоча темперамент відрізняється залежно від конкретного птаха та лінії розведення. Як і в будь-якої породи, раннє привчання до рук і спокійне утримання дають найврівноваженіших птахів. Поєднання спокійної вдачі з готовністю фуражувати значною мірою пояснює, чому власники цінують породу не лише за яйця.

Догляд за пір'ям і ногами

• Перевіряйте оперені плюсни (у птахів французького типу) на наявність засохлого бруду та ознак ножного кліща
• Регулярно оглядайте лапи й підошви, оскільки важкі птахи можуть отримати запалення підошви на поганому покритті
• Слідкуйте за зовнішніми паразитами, як-от пухоїди та червоний кліщ, особливо навколо клоаки та під крилами
• Обрізайте кігті лише за потреби, якщо вони відростають задовго; активні птахи, що фуражують, зазвичай стирають їх самі
• Забезпечте сухе місце для пилових ванн, щоб птахи могли самостійно доглядати за пір'ям

Фізична активність

• Забезпечуйте щоденний доступ до вигулу або наглядайте за вільним випасом для фуражування
• Виділяйте щонайменше 1 квадратний метр вигулу на птаха, за можливості більше
• Встановлюйте сідала на різній висоті, щоб заохочувати природний рух
• Розкидайте корм або зелень, щоб зайняти активних птахів і зменшити дзьобання від нудьги

Умови утримання

Марани холодостійкі й переносять вологі умови краще за багато інших порід, що є спадком їхнього болотистого походження. Утім, їм усе одно потрібен сухий, захищений від протягів і добре провітрюваний курник. Тримайте підстилку сухою під оперенними ногами, щоб запобігти утворенню грудок бруду та шкірним проблемам, а в спекотну погоду забезпечуйте тінь і свіжу воду, оскільки важкі птахи гірше переносять спеку, ніж легші породи.

Основою раціону має бути повноцінний комбікорм для птиці, підібраний відповідно до віку птаха. Курчатам потрібен стартовий корм із високим вмістом білка, молодняку, перехід на корм для росту з нижчим вмістом білка, а несучкам, яєчний корм із доданим кальцієм для якості шкаралупи. Оскільки маран є середньою двоцільовою породою, він споживає помірну кількість корму і рідко худне на збалансованому раціоні. Завжди забезпечуйте доступ до свіжої чистої води.

Ласощі та добавки

Тримайте частку ласощів на рівні приблизно 10% від добового раціону, щоб не порушити його баланс. Підходящими додатками є листова зелень, овочеві рештки, борошняні черв'яки та невелика кількість зерна. Пропонуйте нерозчинний гравій, щоб птахи могли перетирати корм, а несучкам давайте у вільному доступі товчену устричну шкаралупу або вапняк для міцності шкаралупи яєць. Птахи, що фуражують, також самостійно отримують частину білка з комах.

Маран вважається витривалою, стійкою до хвороб породою без поширених спадкових вад. За належного утримання курки зазвичай живуть 6-8 років, хоча яйценосність помітно спадає задовго до кінця цього строку. Більшість проблем, що виникають, є звичайними для будь-якої зграї птиці, а кілька особливостей пов'язані з оперенними плюснами птахів французького типу.

Профілактика

• Тримайте курник сухим, чистим і добре провітрюваним, регулярно оновлюйте підстилку
• Регулярно перевіряйте ноги, лапи та ділянку клоаки на паразитів
• Тримайте нових птахів на карантині перед додаванням до зграї
• Забезпечуйте збалансований корм, гравій і вільний доступ до кальцію для несучок
• Дотримуйтеся плану щеплень і дегельмінтизації, підібраного під місцеві умови

Як активний фуражир середнього розміру, маран найкраще почувається у міцному курнику з просторим вигулом. Курник має залишатися сухим і добре провітрюваним, але без протягів, а вигул має бути захищеним від хижаків і мати дренаж, щоб не перетворюватися на болото. Порода добре переносить холод і вологу, але застояна волога земля спричиняє найбільше проблем, особливо для оперенних ніг.

Контрольний список облаштування

• Сухий, утеплений або добре встелений підстилкою курник з отворами вище рівня птахів
• Сідала, розташовані вище за гнізда, щоб відучити птахів сідати в гнізда
• Захищений від хижаків вигул із заглибленою чи відігнутою сіткою проти риючих тварин
• Затінена ділянка та надійний доступ до свіжої води у спеку
• Місце для пилових ванн, що залишається сухим під накриттям

Яйця маран виводяться за звичайним для курей графіком, приблизно 21 день, незалежно від того, чи це квочка, чи інкубатор. Головна практична відмінність полягає в темній шкаралупі, яку важче оцінювати оваскопією, тому перевірка запліднення та розвитку вимагає яскравішого світла й більшого терпіння. Курки маран іноді насиджують яйця, але надійність насиджування різниться залежно від лінії, тому багато заводчиків використовують інкубатор, щоб убезпечити темношкаралупні яйця, призначені для виведення.

Етапи виведення

1. Закладайте чисті, правильної форми яйця за стартової температури після короткого відпочинку за кімнатної температури
2. Підтримуйте стабільну температуру й вологість та перевертайте яйця до 18-го дня
3. Проводьте оваскопію приблизно на 7-10-й день за допомогою потужного світла, зважаючи на темну шкаралупу
4. Припиніть перевертання на 18-й день і підвищте вологість до приблизно 65-70% для виводного періоду
5. Дайте курчатам обсохнути й обпушитися в інкубаторі, перш ніж переносити їх у теплий брудер