Лакенфельдер

Лакенвельдер є легкою, рухливою породою курей, що походить із прикордонного району Рейнланд між Німеччиною та Нідерландами. Назва походить від нідерландсько-німецького виразу, який часто перекладають як "тінь на простирадлі", натяк на темну голову і хвіст на тлі білого тіла. Контраст між чорними ділянками і білим оперенням є ознакою, за якою породу впізнають з першого погляду.

Це невелика птиця, виведена радше для фуражування, ніж для м'ясного чи інтенсивного яєчного напряму. Кури несуть помірну кількість дрібних і середніх яєць з білою шкаралупою, і породу рідко утримують заради м'яса. Лакенвельдери є жвавими, швидкими і схильними далеко розходитися по території, коли мають достатньо простору.

Порода підходить власникам, які хочуть мати декоративне стадо, що водночас приносить користь яйцями та активним фуражуванням. Вона менш придатна для тісних вигулів або для господарств, які шукають спокійну, ручну птицю.

Кому підійде ця порода

Лакенвельдер підходить птахівнику, який має простір для вигулу стада і цінує яскраву, незалежну птицю більше, ніж лагідного улюбленця. Це непогана несучка білих яєць і ефективний фуражир. Ті, хто шукає тиху, ручну птицю для маленьких дітей або тісних вигулів, знайдуть спокійніші породи більш підхожими.

Лакенвельдер походить із Рейнланду, території, що охоплює прикордонну смугу Німеччини та Нідерландів. Назва породи трапляється в регіональних записах ХІХ століття, і як німецькі, так і нідерландські птахівники претендують на роль у її ранньому розвитку. Малюнок з темною головою і хвостом на білому тілі був ознакою, яку відбирали і закріплювали протягом кількох поколінь.

Стандартизація сучасного лакенвельдера здебільшого приписується німецьким заводчикам, і порода під цією назвою утвердилася в німецьких птахівницьких колах протягом ХІХ століття. Те саме поясне чорно-біле забарвлення дало назву і породі великої рогатої худоби з того самого регіону, що часто спричиняє плутанину.

Порода потрапила до Великої Британії на початку ХХ століття і була визнана британськими птахівницькими стандартами. У той самий період вона поширилася в Північній Америці і була прийнята до Стандарту досконалості Американської асоціації птахівництва (APA).

Лакенвельдер ніколи не був промисловою продуктивною птицею. Він зберігся як декоративна порода для невеликих господарств, і чисельність поголів'я часом знижувалася настільки, що привертала увагу організацій, які займаються збереженням спадкових порід.

Лакенвельдер є невеликою, підтягнутою птицею з прямою, рухливою поставою. Тіло є білим, тоді як голова, шийна грива і хвіст мають суцільний чорний колір із зеленуватим полиском. Поперекові пера у півнів білі з чорними смугами. Одинарний гребінь, обличчя і сережки червоні, вушні мочки білі, а ноги аспідно-сині і без оперення.

Чітка межа між чорними ділянками і білим тілом є критерієм, за яким оцінюють породу на виставках. Розмитість меж, сіра рябизна на білому тлі або білі пера в чорних ділянках вважаються вадами.

Оперення і забарвлення

Порода визнається лише в одному чорно-білому варіанті забарвлення. На відміну від деяких інших порід, широкого спектра колірних різновидів тут немає. Існує також бентамка, карликова форма, приблизно чверть ваги стандартної птиці, з тим самим малюнком. Оперення щільно прилягає до тіла, що надає птиці підтягнутого силуету і відповідає її рухливому характеру.

Лакенвельдер є активною, пильною породою з вираженою незалежністю. Птиця проводить більшу частину дня в русі, фуражуючи і обстежуючи територію, і швидко реагує на рух у повітрі та незнайомі звуки. Ця обережність робить курей вправними в уникненні наземних загроз, але водночас заважає їм набути спокійного, ручного характеру.

З людьми порода загалом тримається відсторонено. Ручне вирощування і регулярний лагідний контакт допомагають, але більшість лакенвельдерів залишаються полохливими і не люблять, коли їх беруть на руки. Як правило, вони не є агресивними до власників. У змішаному стаді уживаються непогано, хоча їхня енергійність може турбувати надто спокійні породи. Півні пильні, але не вирізняються особливою забіякуватістю. З іншими домашніми тваринами порода поводиться обережно і схильна тримати дистанцію.

Лакенвельдер є витривалою, невибагливою породою, якщо задоволено її потребу в просторі. Головне, на що варто зважати в догляді, це здатність птиці добре літати і її прагнення до вигулу, обидва чинники потребують продуманого планування вигульного майданчика.

Догляд за пір'ям і кінцівками

• Перевіряйте лапи і ноги на наявність коростяного кліща та грудочок бруду на пальцях
• Оглядайте птицю на наявність вошей і червоного кліща в ділянці клоаки та під крилами, особливо в теплу пору року
• Забезпечте сухе місце для пилових ванн, щоб птиця могла самостійно контролювати паразитів
• Тримайте аспідно-сині ноги чистими; стрижка чи спеціальний догляд за оперенням не потрібні

Фізична активність

• Забезпечуйте щоденний доступ до вигулу або великого майданчика; порода погано почувається в тісному утриманні
• Очікуйте активного фуражування від світанку до сутінків, коли птицю випускають на вигул
• Облаштуйте сідала і різноманітне покриття землі, щоб зайняти птицю

Умови утримання

Лакенвельдери порівняно добре переносять холод завдяки щільному оперенню, хоча одинарний гребінь схильний до обмороження в суворі зими, тому курник має бути сухим і захищеним від протягів, але не герметичним. Спеку вони переносять задовільно за наявності тіні й води. Оскільки птиця добре літає, вигули мають бути високими і накритими, або периметр слід огородити високою огорожею.

Лакенвельдеру потрібен збалансований раціон, відповідний до його віку і стадії несучості. Як активний фуражир, він самостійно добуває значну частину корму під час вигулу, проте основою раціону має залишатися повноцінний комбікорм, який забезпечує стабільне надходження поживних речовин.

Ласощі та добавки

Забезпечте вільний доступ до нерозчинного гравію, щоб птиця могла перетирати корм у шлунку. Окремо пропонуйте подрібнену мушлю устриці чи інше джерело кальцію для несучок, щоб підтримувати якість шкаралупи. Ласощі, такі як зелень, борошняні черв'яки і зернова суміш, мають становити не більше приблизно 10 відсотків добового раціону, щоб не порушувати його збалансованість. Чиста вода має бути доступною постійно.

Лакенвельдер є витривалою породою без поширених спадкових захворювань. За належного догляду птиця зазвичай живе 6-8 років. Більшість проблем зі здоров'ям є звичайними для будь-якого стада свійської птиці, а не специфічними саме для цієї породи.

Профілактичний догляд

• Регулярно оглядайте птицю на наявність паразитів у ділянці клоаки та під крилами
• Тримайте курник сухим і добре провітрюваним, щоб зменшити ризик респіраторних проблем і обмороження
• Чергуйте або даруйте відпочинок вигульній ділянці, щоб перервати цикли розвитку гельмінтів
• Тримайте нових птахів на карантині перед приєднанням до основного стада
• Постійно забезпечуйте гравій, кальцій і чисту воду

Лакенвельдеру найкраще підходить простір для вигулу і надійний сухий курник для нічлігу. Оскільки порода охоче літає і не любить тісного утримання, саме вигул є частиною облаштування, що потребує найбільшої уваги. Сухий, провітрюваний і захищений від хижаків курник закриває решту потреб.

Контрольний список облаштування

• Сухий курник без протягів з ефективною вентиляцією
• Підняті сідала, розташовані вище гніздових скриньок
• Накритий вигул або висока огорожа, щоб утримати птицю, схильну до польотів
• Місце для пилових ванн у сухому, захищеному від негоди куточку
• Тінь і постійний доступ до чистої води в теплу погоду
• Надійні засувки та заглиблена або відігнута назовні сітка проти хижаків

Яйця лакенвельдера дотримуються стандартного для курей терміну інкубації, приблизно 21 день. Порода не відзначається сильним інстинктом насиджування, і багато курей не сідають на яйця надійно, тому птахівники, які хочуть отримати курчат, часто звертаються до інкубатора або квочки іншої породи. Яйця мають білу шкаралупу і дрібний або середній розмір.

Етапи інкубації

1. Закладіть чисті, правильно збережені яйця в попередньо прогрітий інкубатор за температури 37,5 °C.
2. Підтримуйте вологість у межах 45-55% перші 18 днів.
3. Перевертайте яйця щонайменше 3-5 разів на день, щоб запобігти прилипанню зародка.
4. Просвічуйте яйця приблизно на 7-10 день, щоб вилучити незапліднені або ті, що припинили розвиток.
5. На 18 день припиніть перевертання і підвищте вологість до 65% або вище для режиму вилуплення.
6. Залишайте вилуплених курчат в інкубаторі до повного висихання, після чого перемістіть їх у брудер за температури приблизно 35 °C.