Декстер

Декстер, одна з найдрібніших порід великої рогатої худоби у світі. Доросла тварина заввишки приблизно по пояс людині, а корова важить у рази менше за звичайну молочну або м'ясну худобу. Порода походить з Ірландії, де дрібні фермери потребували тварину, яка давала б і молоко, і м'ясо, обходячись невеликою кількістю корму та землі.

Декстер, порода комбінованого напряму: одна корова здатна забезпечити родину молоком і водночас виростити теля на м'ясо. Завдяки цьому поєднанню та невеликим розмірам порода добре підходить господарям кількох гектарів, а не великим товарним фермам. Худоба витривала, легко переносить холод і вологу, що є спадком її походження з бідних гірських пасовищ.

Декстери мають врівноважену, доброзичливу вдачу. З ними легко впоратися навіть новачкові у тваринництві, а живуть вони довше за більшість продуктивних порід, часто доживаючи до 18-22 років і більше.

Кому підійде декстер

Декстер підходить людям з обмеженою площею землі, які хочуть тримати невибагливу тварину заради молока, м'яса або того й іншого. Невеликий розмір означає менші потреби в кормі та менше навантаження на ґрунт порівняно з повнорозмірною породою. Спокійна вдача полегшує роботу господарям, які доять корову чи переганяють худобу між загонами вручну. Великі товарні виробники, яким потрібен високий надій від однієї тварини, зазвичай обирають спеціалізовані молочні або м'ясні породи.

Декстер походить з півдня та південного заходу Ірландії. Порода складалася серед дрібних селян і орендарів, які тримали одну корову або кілька голів на кам'янистих гірських пасовищах. Цим господарям була потрібна тварина настільки невелика, щоб прогодуватися на бідному вигоні, і водночас достатньо продуктивна, щоб давати молоко і теля на м'ясо. Порода формувалася в таких умовах упродовж поколінь практичного відбору, а не за програмою цілеспрямованого розведення.

Назва породи зазвичай пов'язується з чоловіком на прізвище Декстер, якого описують як управителя чи агента, що зібрав і закріпив цей тип місцевої гірської худоби. Порода остаточно склалася в Ірландії протягом першої половини ХІХ століття.

Декстерів завезли до Англії, де заводчики зацікавилися дрібною худобою комбінованого напряму і почали вести родоводи. Реєстрація поголів'я у Британії допомогла стандартизувати породу і поширити її за межі рідного регіону.

З Британії та Ірландії декстерів вивозили до інших країн, зокрема до США, а пізніше і в інші частини світу. Упродовж ХХ століття чисельність породи скоротилася, проте вона відновилася завдяки роботі відданих заводчиків і зростанню популярності присадибного та аматорського тваринництва, для якого невеликий розмір і невибагливість декстера виявилися вдалим поєднанням.

Декстер, невелика компактна тварина з глибоким тулубом і короткими міцними ногами на кремезному кістяку. Попри низький зріст, добре вирощений декстер виглядає пропорційно, а не приземкувато, з достатньою шириною і глибиною грудей. У породі трапляються два типи будови ніг: коротконогий і довгоногий. Тварини можуть бути рогатими або комолими від природи.

Шерсть коротка й гладенька в теплу пору року і густішає взимку. Найпоширеніша масть, чорна, також трапляються руда і мишаста (дун).

Масть і шерсть

Чорна масть переважає і найбільше асоціюється з породою. Визнаються також руда і мишаста масті. Влітку шерсть лежить щільно до тіла, а з настанням холодів густішає, що допомагає породі витримувати вологу й холодну погоду просто неба. Роги, якщо вони є, зазвичай світлі з темнішими кінчиками, а комолість (природна безрогість) також трапляється в породі.

Декстер має врівноважену, добродушну вдачу. Худоба спокійна і слухняна, добре переносить регулярний контакт з людиною, що важливо на невеликому господарстві, де та сама людина годує, доїть і переганяє тварин. Багато власників описують своїх декстерів як приязних тварин, готових підійти до знайомої людини.

Корови, як і будь-яка велика рогата худоба, оберігають своїх телят, тому біля новонародженого теляти варто бути обережним. До бика слід ставитися з повагою незалежно від репутації породи. З іншою худобою і господарськими тваринами декстери зазвичай уживаються без проблем. За послідовного спокійного поводження змалку вони залишаються керованими впродовж усього життя.

Декстер належить до найлегших у догляді порід великої рогатої худоби, проте йому все одно потрібен базовий набір умов, як і будь-якій коровi: якісний випас, чиста вода, укриття і регулярні огляди здоров'я.

Догляд за шерстю і копитами

• Оглядайте й обрізайте копита за потреби, щоб запобігти їх надмірному відростанню і кульгавості
• Чистіть щіткою тварин, з якими часто контактуєте, або тих, що готуєте до виставок, щоб шерсть залишалася чистою, а шкіру було зручно оглядати
• Перевіряйте наявність зовнішніх паразитів, як-от воші і мухи, і лікуйте за призначенням ветеринара
• Стежте за станом шерсті та шкіри взимку, коли покрив густішає

Фізична активність

• Забезпечте відкрите пасовище для щоденного випасу і вільного руху
• Чергуйте загони випасу, щоб підтримувати якість трави і знижувати рівень зараження паразитами
• Залишайте достатньо простору для пересування стада: декстери активно пасуться і охоче обходять велику територію

Умови утримання

Декстер добре переносить холодну і вологу погоду завдяки походженню з бідних гірських пасовищ. Проте тварині все одно потрібен захист від негоди, вітрозахисна споруда чи проста польова стайня, а також суха підстилка, яка знижує ризик проблем з копитами. Надійна огорожа обов'язкова. Через невелику вагу порода менше навантажує вологий ґрунт, ніж важча худоба, що особливо цінно на м'яких чи малопридатних землях.

Декстер, ощадливий пасовищний тип худоби, і більшість потреб тварини покриває сама трава та грубі корми. На доброму літньому травостої здоровій дорослій тварині часто вистачає випасу, води і доступу до мінеральних добавок. Взимку чи на бідних пасовищах нестачу компенсують сіно або силос, а для дійних корів і молодняку при нестачі трави додають невелику кількість концентрованого корму. Через невеликий розмір породи загальні витрати на корми виходять нижчими, ніж для більшої худоби.

Ласощі та добавки

Забезпечте худобу мінеральним лизунцем або розсипною мінеральною добавкою, що відповідає місцевому ґрунту, адже в деяких регіонах бракує таких елементів, як мідь чи селен. Використовуйте концентрований корм помірно: декстери легко набирають вагу, а перегодовування призводить до ожиріння тварин і ускладнень при отеленні. Завжди забезпечуйте чисту свіжу воду, оскільки дійна корова щодня випиває значний обсяг рідини.

Декстер, витривала і довгожива порода: чимало тварин доживають до 18-22 років. Звичне пасовищне утримання зберігає здоров'я більшості стад. Головна проблема, притаманна саме цій породі, має генетичну природу: коротконогий тип пов'язаний з геном, який за успадкування від обох батьків може спричинити смертельну ваду розвитку теляти. Існують ДНК-тести, і уважні заводчики перевіряють тварин і підбирають пари так, щоб уникнути народження уражених телят. Окремо тестують і на успадковане захворювання м'язів.

Профілактика

• Купуйте племінних тварин лише з підтвердженим ДНК-тестом і не паруйте двох носіїв смертельних генів
• Дотримуйтеся програми вакцинації і боротьби з паразитами, узгодженої з ветеринаром
• Регулярно розчищайте копита і тримайте місця відпочинку сухими
• Забезпечуйте мінеральні добавки, що відповідають вашому регіону
• Вводьте соковиту весняну траву поступово, щоб знизити ризик тимпанії

Телиці досягають репродуктивного віку в перший чи другий рік життя, хоча багато господарів чекають, поки тварина повністю сформується, перш ніж вперше її парувати. Корови зазвичай народжують одне теля, двійні трапляються рідко. Тільність триває близько дев'яти місяців, як і в іншої худоби. Декстери мають репутацію породи, яка легко отелюється, чому сприяє помірна маса теляти відносно розміру корови.

Оскільки частина поголів'я несе смертельні гени, будь-яке рішення про парування слід починати з результатів ДНК-тесту. Носіїв гена можна використовувати в розведенні, проте їх не можна парувати з іншим носієм того самого гена. Після отелення корови дбайливо доглядають телят, а хороша молочність породи підтримує їхній ріст. Телят зазвичай відлучають у віці кількох місяців. З биком чи племінною коровою слід поводитися з такою ж повагою, як із будь-якою іншою худобою.