Шароле

Шароле є породою м'ясної худоби, що походить із центральної Франції. Це одна з найбільших м'ясних порід у світі: дорослі бики нерідко важать понад 1000 кг живої ваги. Породу легко впізнати за майже білою чи кремовою мастю та потужною, добре омускуленою статурою.

Худобу шароле розводять переважно на м'ясо. Тварини швидко ростуть, ефективно перетворюють корм на м'язову масу і дають туші з високою часткою пісного м'яса та відносно невеликим вмістом жиру. Завдяки цим якостям породу широко використовують у програмах схрещування: биків шароле парують із коровами інших порід, щоб додати приплоду розміру та швидкості росту.

Порода поширилася далеко за межі Франції і сьогодні трапляється по всій Європі, в Північній і Південній Америці, Австралії та частині Африки. Вона пристосовується до різних кліматичних умов і систем утримання: від вільного випасу до інтенсивного відгодівельного господарства.

Кому підійде ця порода

Шароле підходить фермерам, які хочуть отримувати телят зі швидким ростом і високим виходом пісного м'яса. Через розмір тварин господарству потрібні міцні огорожі, надійні станки для роботи з худобою, а також достатньо корму й пасовищ для великих тварин. Порода добре пасує товарним стадам і програмам схрещування, але масштаб тварин ускладнює її утримання в невеликих господарствах з обмеженим обладнанням.

Назва породи походить від місцевості навколо міста Шароль у департаменті Сона і Луара, в центрально-східній Франції. Худобу такого типу розводили в цьому регіоні протягом століть, спершу як тяглову силу для польових робіт і перевезень, а також як джерело м'яса.

З часом французькі селекціонери почали відбирати тварин за розміром, омускуленістю та швидкістю росту, а не за робочими якостями. У 1864 році у Франції заснували племінну книгу породи, яка впорядкувала облік і відбір. Заводчики зосередилися на поліпшенні якості туші та темпів росту: саме ці ознаки визначили обличчя сучасного шароле.

Тривалий час порода залишалася майже виключно французькою. Ширшого міжнародного визнання вона набула у ХХ столітті, коли розмір і швидкий ріст зробили її привабливою для схрещування. Тварин і генетичний матеріал почали вивозити в багато країн, і шароле стала однією з найпоширеніших м'ясних порід світу.

Оскільки в деяких регіонах прямий імпорт живої худоби з Європи обмежували з міркувань ветеринарної безпеки, чимало країн формували власне поголів'я шароле через контрольовані програми розведення, а пізніше через імпорт сімені. У багатьох із цих країн створили національні асоціації породи для ведення обліку та її популяризації.

Статура шароле розрахована на розмір і м'язову масу. Тулуб довгий і глибокий, спина широка, задня частина добре розвинена. Ноги міцні й розташовані під важким корпусом так, щоб витримувати вагу тварини. Загалом це потужна, кремезна тварина.

Шерсть коротка, кольору від білого до бліло-кремового чи пшеничного. Шкіра зазвичай рожева, а морда, копита та роги світлі. Трапляються як рогаті, так і природно комолі (безрогі) лінії: другі вивели шляхом цілеспрямованої селекції.

Масть і забарвлення

Світла масть, найпомітніша ознака породи. Вона варіюється від чисто білої до м'яких кремових відтінків. Світла шерсть, рожева шкіра та світлі роги й копита залишаються незмінними в усіх представників породи, тому чистопородного шароле легко впізнати. У помісних телят світле забарвлення часто частково передається і може освітлювати приплід навіть від темношерстих корів.

Худобу шароле цінують за спокійну, стабільну вдачу. Породу описують як спокійну, слухняну й врівноважену, і ці риси мають велике значення для тварини такого розміру. Тварини, з якими правильно поводяться, почуваються впевнено і легко звикають до розпорядку.

У стаді шароле легко уживається як зі своїми, так і з тваринами інших порід, що частково пояснює, чому порода добре підходить для схрещування. Корови уважні до потомства й зазвичай оберігають телят, тому в період отелення господарі дають парам корова-теля більше простору.

Поруч із людьми регулярне спокійне поводження тримає тварин врівноваженими й полегшує їх переміщення. Як і в будь-якій великій породі, вдача окремих тварин різниться, а з биками, попри загалом спокійний характер породи, потрібно поводитися обережно й тримати їх у надійних загонах.

Догляд за худобою шароле зводиться до потреб великих пасовищних тварин: достатньо корму, чиста вода, укриття від негоди та споруди, достатньо міцні, щоб безпечно працювати з тваринами такого розміру.

Догляд за шерстю та шкірою

• Регулярно оглядайте шерсть і шкіру на наявність паразитів: вошей, кліщів і мух
• Тримайте тварин у чистоті, за можливості встановлюйте чухала або щітки
• Перевіряйте копита, вчасно підрізайте й обробляйте їх, щоб запобігти кульгавості
• Стежте за світлою шкірою навколо очей і морди: у сильну спеку вона схильна до сонячних опіків

Фізична активність

• Забезпечте відкрите пасовище, щоб худоба могла вільно рухатися й пастися
• Чергуйте ділянки випасу, щоб зберегти якість пасовища й знизити навантаження паразитами
• Залишайте стаду простір для руху без тісноти: це тримає тварин спокійними

Умови утримання

Худоба шароле добре почувається на якісному пасовищі й витримує різні кліматичні умови. У спеку тваринам потрібні тінь і укриття, адже світла шкіра схильна до сонячних опіків, а в холодну вологу погоду, вітрозахист і навіс. Огорожі та станки повинні витримувати вагу великих тварин, бо звичайна огорожа може не встояти перед їхньою силою.

Худоба шароле, пасовищна тварина, тож основу раціону складають грубі корми: трава пасовища, сіно або силос. Оскільки порода швидко росте й набирає велику вагу, тваринам потрібно достатньо енергії та білка, особливо телятам на дорощуванні, тільним і лактуючим коровам та тваринам на відгодівлі. Коли самого пасовища не вистачає, господарі додають концентрати, зерно чи інші додаткові корми.

Мінерали та добавки

Худоба повинна мати постійний доступ до чистої води та мінералів, яких може бракувати в пасовищній траві. Сіль-лизунець, мінеральні брикети чи розсипні мінеральні суміші заповнюють дефіцит мікроелементів, таких як мідь, селен і магній, а правильне співвідношення залежить від місцевого ґрунту й корму. Ветеринар або фахівець з годівлі порадить добавки, виходячи з раціону та стану стада.

Худоба шароле, міцна й витривала порода, що пристосовується до різних кліматичних умов. За належного догляду тварини можуть жити приблизно від 12 до 18 років, хоча м'ясну худобу зазвичай тримають продуктивно коротший час. Основні проблеми зі здоров'ям пов'язані з розміром і темпами росту породи: великі телята ускладнюють отелення, а важкі тварини залежать від здорових ніг і копит.

Профілактика

• Дотримуйтеся програми вакцинації, що відповідає місцевим ризикам захворювань
• Регулярно проводьте протипаразитарну обробку від гельмінтів, вошей, кліщів і мух
• Підрізайте й оглядайте копита, щоб запобігти кульгавості
• Стежте за вгодованістю й коригуйте раціон упродовж виробничого циклу
• Уважно спостерігайте за коровами перед отеленням і за потреби допомагайте або викликайте ветеринара

Худоба шароле досягає статевої зрілості на першому чи другому році життя, і телиць зазвичай парують так, щоб перше отелення відбулося приблизно у два роки, залежно від росту й умов утримання. Парування відбувається природним способом з биком або методом штучного осіменіння, яке широко застосовують для поширення генетики шароле у світі.

Тільність триває приблизно дев'ять місяців. Зазвичай корова народжує одне теля, двійні трапляються рідко. Телята шароле, як правило, народжуються великими й швидко ростуть після народження: це одна з головних господарських переваг породи, але водночас причина, чому за отеленням уважно стежать. Господарства контролюють розмір теляти через підбір бика, добираючи биків шароле до корів відповідного розміру, часто в межах програм схрещування.

Корови уважні до потомства й дають достатньо молока, щоб вигодувати міцних телят. Телят зазвичай відлучають у віці кількох місяців, після чого вони продовжують швидко рости на пасовищі чи кормах до забійної або племінної ваги.