Брахман

Брахман, велика порода м'ясної худоби, походить від зебу (Bos indicus), завезеної з Індії. Тварину впізнають за високим горбом над лопатками та шиєю, вільними складками шкіри на горлі й підгрудку, а також великими відвислими вухами. Дорослі бики зазвичай важать 800-1100 кг, корови трохи менше: 500-700 кг.

Породу сформували на півдні США на початку двадцятого століття, поєднавши кілька індійських типів худоби, зокрема гузерат, неллор, гір і крішна-веллі. Заводчики відбирали тварин, здатних витримувати спеку, вологість і велику кількість комах, серед яких європейська худоба почувалася погано. У підсумку вийшла тварина, що переносить сильну спеку, задовольняється бідним кормом і стійка до кліщів та багатьох паразитів.

Брахмана розводять як м'ясну худобу, а не рідше, для міжпородного схрещування. Схрещування брахмана з британською чи континентальною породою дає телят, які поєднують жаростійкість і витривалість брахмана з м'ясними якостями другого з батьків. Саме цей ефект гетерозису пояснює, чому порода поширилася в тропічних і субтропічних регіонах усього світу.

Кому підходить

Брахман підходить господарствам у спекотному чи вологому кліматі, на великих пасовищних територіях, де жаростійкість і невибагливість важать більше, ніж швидкий ранній ріст. Для невеликих господарств або утримання у приміщенні порода підходить менше. Спокійне поводження та стала рутина розкривають її врівноважений характер.

Предками брахмана є зебу Індійського субконтиненту, група порід із характерним горбом на плечах, що впродовж тисячоліть пристосовувалася до спеки, посухи й паразитів. Цю худобу відносять до виду Bos indicus, на відміну від тауринної (Bos taurus) худоби Європи.

Індійська худоба потрапила до США внаслідок кількох хвиль завезення впродовж дев'ятнадцятого і початку двадцятого століття. Тварини порід гузерат, неллор, гір і крішна-веллі прибували на узбережжя Мексиканської затоки. Американські скотарі, особливо в Техасі та прибережних штатах, почали поєднувати ці типи, щоб отримати худобу, пристосовану до місцевої спеки й вологості.

За зведеною породою закріпилася назва брахман, а в 1924 році для її реєстрації та стандартизації утворили Американську асоціацію заводчиків брахмана. У наступні десятиліття заводчики вдосконалювали тип і сформували популяцію, яка визначає породу сьогодні.

Зі США худоба брахман та її генетика поширилися до Австралії, Південної Америки, південної Африки та інших теплих регіонів. Порода також стала основою для багатьох складених порід, зокрема брангус, санта-гертруда й біфмастер, кожну з яких вивели схрещуванням брахмана з тауринними породами, щоб закріпити жаростійкість у продуктивних м'ясних стадах.

Брахмана відразу впізнають за горбом із м'язів і сполучної тканини над лопатками: у биків він більший, ніж у корів. Порода має глибокий відвислий підгрудок і вільні складки шкіри на горлі та по нижній лінії тіла, і ці риси збільшують площу шкіри, яка бере участь в охолодженні. Вуха великі, відвислі, голова доволі довга, з трохи опуклим профілем.

Тулуб добре обмускулений, ноги міцні, кістяк середній. Шкіра товста, пігментована й рухлива, вкрита короткою гладкою шерстю. Ці особливості допомагають тварині віддавати тепло і відлякують кровосисних комах.

Масть і забарвлення

Найпоширеніша масть, сіра: від майже білої до середньо-сірої, причому в дорослих биків шия, лопатки та задня частина тулуба зазвичай темніші. Трапляється й червона масть, визнана в багатьох реєстрах породи. Темний пігмент шкіри під шерстю захищає від інтенсивного сонця, а коротка шерсть дає поту й повітрю вільно діставатися шкіри для охолодження.

Худоба брахман кмітлива й спостережлива. Тварини швидко засвоюють розпорядок дня і добре реагують на послідовне, спокійне поводження, тому регулярний контакт із людиною важливий змалку. Тварини, з якими поводяться спокійно, стають слухняними й керованими, тоді як залишені без нагляду на пасовищі можуть насторожено ставитися до людей.

Порода пильна й уважна до довкілля, і ця риса за різкого підходу може сприйматися як нервозність. Корови мають сильний материнський інстинкт, пильно охороняють телят і є дбайливими матерями. У стаді брахмани соціальні й утворюють стійкі групи. Бики можуть бути впевненими в собі й напористими, тому потребують досвідченого поводження і надійних загорож. До незнайомих людей чи раптових подразників порода ставиться обережно, і це радше загальна пильність, ніж агресія.

Догляд за шкірою і копитами

• Під час звичних оглядів перевіряйте шкіру, складки підгрудка й ділянку навколо горба на кліщів, вошей та подразнення.
• Стежте за станом копит, регулярно підрізайте їх і оглядайте ноги, особливо у тварин на м'якому чи вологому ґрунті.
• Своєчасно очищайте й обробляйте порізи та потертості, бо товста шкіра здатна приховувати проблему, що розвивається.

Рух і випас

• Забезпечте відкрите пасовище чи пасовищні угіддя, де худоба може випасатися й пересуватися впродовж дня.
• Підтримуйте огорожі та прогони в порядку, щоб стадо могло вільно переходити між ділянками випасу, водопоєм і тінню.
• Дозволяйте природний рух стада замість тримання в загороді: це відповідає активній звичці породи пастися.

Умови утримання

Брахман створений для спеки і переносить вологість, палюче сонце та бідний корм краще за більшість порід. Проте тварині потрібен постійний доступ до чистої води й тіні в найспекотнішу частину дня. Порода гірше переносить тривалий холод і вологу негоду, тому в прохолодному кліматі важливий захист від вітру й дощу. Для безпечної роботи з биками та великими коровами потрібні міцні, добре збудовані загорожі.

Брахман, пасовищна тварина, що добре почувається на траві й грубих кормах, зокрема на пасовищах, які не прогодували б багато європейських порід. Споживання сухої речовини становить приблизно 2-3 відсотки маси тіла на добу, тож корова вагою 600 кг з'їдає близько 12-18 кг сухої речовини щодня. Коли якість чи кількість пасовищного корму падає, нестачу компенсують сіном, силосом або концентрованим кормом. Чиста вода має бути доступна постійно, а її споживання різко зростає в спеку.

Добавки та мінеральна підтримка

Забезпечте вільний доступ до мінерально-сольових брикетів, підібраних під місцевий ґрунт і корм, адже в багатьох регіонах бракує міді, селену чи інших мікроелементів. У посушливий сезон або на пізніх строках тільності енергетичні й білкові добавки підтримують вгодованість. Будь-яке зерно чи концентрат вводьте в раціон поступово, щоб уникнути розладу травлення.

Брахман, одна з найвитриваліших порід худоби. Товста рухлива шкіра, коротка шерсть і природна стійкість до кліщів та багатьох паразитів знижують поширеність проблем, типових для тауринної худоби в тропіках. За належного утримання порода часто живе 12-20 років, а продуктивні корови можуть залишатися в стаді довше, ніж у багатьох інших порід.

Попри таку витривалість, брахман усе одно потребує стандартного догляду за здоров'ям стада і залишається вразливим до холодового стресу, окремих хвороб і станів, пов'язаних з утриманням.

Профілактика

• Дотримуйтеся програми вакцинації та дегельмінтизації, підібраної під місцевий регіон і ризики захворювань.
• Регулярно оглядайте й підрізайте копита.
• Контролюйте мух і кліщів, забезпечте тінь і чисту воду.
• Регулярно оцінюйте вгодованість тварин за шкалою й коригуйте годівлю до й після отелення.
• Плануйте регулярні ветеринарні огляди та перевірку биків на придатність до парування.

Телиці брахмана зазвичай досягають статевої зрілості трохи пізніше за багато тауринних порід, і заводчики вперше парують їх переважно у віці 18-24 місяців залежно від росту й вгодованості. Бики стають фертильними рано, але перед використанням мають пройти перевірку на придатність до парування.

Парування відбувається природним способом або методом штучного осіменіння. Тільність триває приблизно 285-292 дні, у середньому трохи довше, ніж у багатьох британських порід. Корови майже завжди народжують одне теля, двійні трапляються рідко. Телята брахмана часто народжуються некрупними, що й пояснює репутацію породи як такої, що легко отелюється, а надалі вони рівномірно ростуть.

Корови виявляють сильний материнський інстинкт, захищають телят і дають достатньо молока, щоб виростити здорове теля на пасовищі. Телят зазвичай відлучають у віці 6-8 місяців. Витривалість породи й легкі отелення, головні причини, чому її так широко використовують у програмах схрещування.