Британська довгошерста

Британська довгошерста є напівдовгошерстою версією британської короткошерстої. Вона успадкувала той самий компактний тулуб, округлу морду та врівноважений темперамент, але носить м'яку густу шерсть, що злегка відстає від тіла. Порода середня за розміром: вага дорослих особин зазвичай становить від 4 до 8 кілограмів залежно від статі та статури.

За характером британська довгошерста спокійна та врівноважена. Вона схильна до прив'язаності, не вимагаючи постійної уваги, і вважає за краще перебувати поруч із господарями та спостерігати за домашнім побутом, ніж лазити по фіранках або носитися меблями. Це робить її надійним супутником для різних домівок: від квартир одинаків до сімей із дітьми.

Шерсть потребує регулярного догляду, щоб уникнути ковтунів, але в цілому порода невибаглива. Вона підходить власникам, які хочуть ласкаву кішку з більш спокійним темпераментом.

Кому підходить ця порода

Британська довгошерста підходить власникам, які хочуть лагідну, спокійну кішку та готові кілька разів на тиждень її розчісувати. Порода добре почувається як у квартирах, так і в будинках. Якщо господарі довго відсутні вдома, це теж цілком прийнятно: порода самостійна, хоча й цінує спілкування та передбачуваний розпорядок дня.

Британська довгошерста веде своє коріння від британської короткошерстої, породи, виведеної у Великій Британії на основі місцевих домашніх кішок. Наприкінці XIX століття ці міцні кішки вже демонструвалися та реєструвалися на перших виставках фелінологічних організацій країни.

Довга шерсть потрапила в породу через аутбридінг. Після Першої світової війни заводчики схрещували британських короткошерстих із персами та іншими довгошерстими породами, щоб відновити чисельність і зміцнити тип. Такі схрещування інколи давали кошенят із напівдовгою шерстю, адже ген довгої шерсті є рецесивним і може передаватися без зовнішнього прояву.

Протягом більшої частини XX століття такі довгошерсті кошенята вважалися побічним результатом розведення, а не окремою породою, і більшість реєстрів не приймала їх до класів короткошерстих. З часом заводчики почали цінувати цю різновидність і стали розглядати її як самостійний тип.

Визнання відбувалося поступово й різниться залежно від реєстру. Низка великих фелінологічних організацій нині визнає британську довгошерсту самостійною породою, хоча подекуди вона й досі класифікується як довгошерста різновидність британської короткошерстої. Серед назв, що використовувалися в різний час, трапляються Lowlander та Britanica в окремих регіонах.

Британська довгошерста має таку саму масивну округлу статуру, що й британська короткошерста. Тулуб компактний і щільний, стоїть на коротких або середньої довжини лапах із круглими подушечками. Голова широка та кругла, з пухкими щоками, коротким широким носом і невеликими заокругленими вухами, широко розставленими. Очі великі та круглі.

Шерсть є головною відмінністю від короткошерстої різновидності. Вона напівдовга, густа та м'яка, злегка відстає від тіла. Хвіст товстий біля основи з пишнішим пензлем хутра.

Шерсть і забарвлення

Шерсть приймає широку кольорову палітру. Однотонні забарвлення включають блакитне (яке часто називають «британським блакитним»), чорне, біле, кремове, ліловоe, шоколадне та руде. Серед візерунків трапляються класичне та скумбрієподібне таббі, черепахове, смокінгове, срібне, колорпоінт, а також різні двоколірні та триколірні комбінації. Колір очей, як правило, відповідає забарвленню: мідний і золотистий характерні для однотонних кішок, зелений, для срібних і таббі, блакитний, для колорпоінтів.

Британська довгошерста відома своїм стійким добродушним темпераментом. Вона утворює міцні зв'язки з домашніми та любить перебувати поруч із людьми, але рідко нав'язується й не стає надокучливою. Зазвичай такі кішки вважають за краще сидіти поруч із господарем, а не на колінах, і зустрічають гостей зі спокійною цікавістю, а не зі страхом.

З дітьми порода зазвичай терпляча, особливо якщо з нею поводяться лагідно. Кішка, як правило, ладнає з іншими котами та дружелюбними до котів собаками, чому сприяє її флегматична вдача. Порода не схильна до голосних вокалізацій і спілкується тихим, нечастим голосом.

Рівень активності від помірного до низького. Дорослі кішки задовольняються короткими іграми та тривалим відпочинком. Завдяки цьому британська довгошерста є тихим мешканцем оселі, хоча вона все одно потребує іграшок і спілкування, щоб зберігати інтерес до навколишнього.

Грумінг

• Розчісуйте двічі-тричі на тиждень, а в сезон линяння, щодня, щоб запобігти ковтунам і плутанні
• Особлива увага потрібна довшому хутру за вухами, під лапами та навколо хвоста, де ковтуни утворюються найперше
• Перевіряйте та обережно чистіть вуха за потреби, підрізайте кігті кожні кілька тижнів
• Купання потрібне рідко, але якщо кішка намокла, густу шерсть слід ретельно висушити

Фізична активність

• Щодня проводьте короткі ігрові сесії з паличками-дражнилками або м'ячами, щоб контролювати вагу
• Надайте кігтеточку та стійкий лежак для лазіння та спостереження
• Використовуйте іграшки-головоломки або іграшки, що чергуються, для легкого розумового навантаження

Умови утримання

Британська довгошерста добре адаптується до домашнього утримання та підходить для квартир. Вона надає перевагу спокійному, передбачуваному дому та тихим місцям для відпочинку. Оскільки порода схильна до набирання ваги, контролюйте порції та заохочуйте щоденний рух. Постійно забезпечуйте чистий лоток і свіжу воду.

Британська довгошерста потребує повноцінного збалансованого корму, де тваринний білок є основним інгредієнтом. Оскільки порода від природи компактна та схильна до набирання ваги, контроль порцій тут важливіший, ніж для багатьох інших кішок. Відміряйте їжу, а не залишайте її в постійному доступі, і коригуйте кількість, щоб кішка залишалася стрункою. Підходять як вологий, так і сухий корм, а їх поєднання може допомогти з гідратацією та контролем ваги.

Ласощі та добавки

Обмежте ласощі невеликою часткою добового раціону, значно менше десяти відсотків, щоб запобігти набору ваги. Повноцінний корм зазвичай забезпечує всі необхідні поживні речовини, тому добавки варто давати лише за рекомендацією ветеринара. Деякі власники використовують засіб від вовняних кульок або джерело клітковини, рекомендовані ветеринаром, щоб допомогти густій шерсті проходити через травну систему.

Британська довгошерста загалом є витривалою та довгоживучою кішкою із типовою тривалістю життя 12–17 років. Спільне походження з британською короткошерстою та персом означає, що вона може мати певні спадкові схильності, тому відповідальні заводчики проводять відповідне тестування. Контроль ваги є одним із найважливіших щоденних чинників здоров'я, адже ожиріння підвищує ризик діабету та проблем із суглобами.

Профілактичний догляд

• Щорічні ветеринарні огляди, для літніх кішок, двічі на рік
• Своєчасне вакцинування та захист від паразитів
• При купівлі кошеняти просіть у заводчика результати скринінгу на ГКМ та ПКН
• Дотримуйтесь гігієни ротової порожнини для профілактики захворювань ясен
• Регулярно зважуйте кішку, щоб вчасно помітити поступову зміну ваги

Британська довгошерста розумна, але самостійна, тому навчання дає найкращі результати, коли воно коротке, позитивне та пов'язане з нагородами, що цінує кішка. Порода природно привчається до лотка та легко вписується в домашній розпорядок. Вона може навчитися свого імені, відгукуватися на поклик і терпіти обробки під час грумінгу та підстригання кігтів. Оскільки порода спокійна, а не азартна, вона може не виконувати команди на вимогу так само охоче, як більш активні кішки, і прогрес буде стабільним, але не стрімким.

Основи

1. Починайте привчати до лотка з раннього віку, садовлячи кошеня в чистий, легкодоступний лоток після їжі та сну
2. Використовуйте ласощі та ніжну похвалу, щоб одразу заохочувати бажану поведінку
3. Знайомте з грумінгом і підстриганням кігтів під час коротких сесій, щоб кішка навчилася терпіти обробки
4. Привчайте кішку заходити в переноску добровільно, спочатку годуючи поруч із нею, а потім усередині
5. Перенаправляйте дряпання на кігтеточку замість покарання та заохочуйте її використання

Британська довгошерста, як і британська короткошерста, дозріває повільно та може досягти повної фізичної зрілості лише приблизно у три роки, хоча самки можуть ставати плодючими раніше. Відповідальне розведення передбачає підбір пар із кішок, перевірених на спадкові захворювання, зокрема ГКМ та ПКН, і з властивим породі спокійним темпераментом.

Тривалість вагітності становить приблизно 63–67 днів. У середньому народжується близько чотирьох кошенят, кількість може відрізнятися. Самки, як правило, є турботливими матерями. Кошенята народжуються з короткою шерстю, і напівдовга шерсть розвивається в міру їх росту, тому остаточна довжина шерсті у дуже маленьких кошенят іще не помітна.

Кошенята мають залишатися з матір'ю та послідом щонайменше до дванадцяти тижнів, щоб завершити відлучення, соціалізацію та початкові вакцинації. Ген довгої шерсті є рецесивним, тому два довгошерстих батьки дадуть довгошерстих кошенят, тоді як пари-носії гена короткошерстого можуть дати змішане потомство.

Як зареєструвати кота породи Британська довгошерста в Україні

Муніципальні програми чипування в українських містах здебільшого орієнтовані на собак, тому картка кота породи Британська довгошерста існує лише тоді, коли ви створите її самі. Створіть безкоштовно: кличка, забарвлення, фото і ваш телефон, збережені на все котяче життя й доступні будь-якому притулку. Реєстрація забирає кілька хвилин.

Якщо кіт породи Британська довгошерста уже носить чип, номер реєструється окремо: вживлення і реєстрація, це різні кроки, і другий за вами. Зареєструйте мікрочип безкоштовно на довічному плані: будь-який бренд підходить, оновлення після переїзду безкоштовні, а запис відповідає на сканування вдома й за кордоном. Створіть безкоштовний акаунт і закрийте питання сьогодні.